Органічний тип структур керування

Органічні або адаптивні структури керування стали розвиватися приблизно з кінця 70 –х років, коли, з одного боку, створення міжнародного ринку товарів і послуг різко загострило конкуренцію серед підприємств і життя зажадало від підприємств високої ефективності і якості роботи й швидкої реакції на зміни ринку, із іншого боку, стала очевидною нездатність структур ієрархічного типу відповідати цим умовам. Головною властивістю управлінських структур органічного типу є їхня здатність змінювати свою форму, пристосовуючись до умов, що змінюються. Різновидами структур цього типу є проектні, матричні (програмно-цільові), бригадні форми структур. При впровадженні цих структур необхідно одночасно змінювати й взаємини між підрозділами підприємства. Якщо ж зберігати систему планування, контролю, розподілу ресурсів, стиль керівництва, методи мотивації персоналу, не підтримувати прагнення працівників до саморозвитку, результати впровадження таких структур можуть бути негативними.

Бригадна (крос - функціональна) структура керування

Основою цієї структури керування є організація робіт з робочих групп (бригад). Форма бригадної організації робіт - досить застаріла організаційна форма, досить згадати робочі артілі, але тільки з 80-х років почалося її активне застосування як структури керування організацією, багато в чому прямо протилежної ієрархічному типу структур. Основними принципами такої організації керування є:

• автономна робота робочих групп (бригад);

• самостійне прийняття рішень робочими группами й координація діяльності по горизонталі;

• заміна твердих управлінських зв'язків бюрократичного типу гнучкими зв'язками;

• залучення для розробки й рішення завдань співробітників різних підрозділів.

Ці принципи руйнує властивий ієрархічним структурам твердий розподіл співробітників по виробничим, інженерно-технічним, економічним й управлінським службам, які утворюють ізольовані системи зі своїми цільовими настановами й інтересами.

В організації, побудованої по цих принципах, можуть як зберігатися функціональні підрозділи (мал.24), так і бути відсутніми (мал.25). У першому випадку працівники перебувають під подвійним підпорядкуванням-адміністративним (керівникові функціонального підрозділу, у якому вони працюють) і функціональним (керівникові робочої групи або бригади, у яку вони входять). Така форма організації називається крос-функціональною, багато в чому вона близька до матричного. В другому випадку функціональні підрозділи як такі відсутні, її ми будемо називати бригадною. Така форма досить широко застосовується в організації керування по проектах.

Мал.24. Крос-функціональна організаційна структура.

Мал.25. Бригадна структура організації, яка складається з робочих груп.

Переваги бригадної (крос-функціональної) структури:

• скорочення управлінського апарата, підвищення ефективності керування;

• гнучке використання кадрів, їхніх знань і компетентності;

• робота в группах створює умови для самовдосконалення;

• можливість застосування ефективних методів планування й керування;

• скорочується потреба у фахівцях широкого профілю.

Недоліки бригадної (крос-функціональної) структури:

• ускладнення взаємодії (особливо для крос-функціональної структури);

• складність у координації робіт окремих бригад;

• висока кваліфікація й відповідальність персоналу;

• високі вимоги до комунікацій.

Висновок: дана форма організаційної структури найбільш ефективна в організаціях з високим рівнем кваліфікації фахівців при їх гарному технічному оснащенні, особливо в сполученні з керуванням по проектах. Це - один з типів організаційних структур, у яких найбільше ефективно втілюються ідеї сучасної філософії якості.