Лінійно-штабна організаційна структура
Такий вид організаційної структури є розвитком лінійної й покликаний ліквідувати її найважливіший недолік, пов'язаний з відсутністю ланок стратегічного планування. Лінійно-штабна структура містить у собі спеціалізовані підрозділи (штаби), які не мають права прийняття рішень і керівництва якими-небудь нижчестоящими підрозділами, а лише допомагають відповідному керівникові у виконанні окремих функцій, насамперед, функцій стратегічного планування й аналізу. В іншому ця структура відповідає лінійної (мал.22).
Мал.22. Лінійно-штабна структура управління.
Достоїнства лінійно-штабної структури:
більш глибока, ніж в лінійній, обробка стратегічних питань;
деяке розвантаження вищих керівників;
можливість залучення зовнішніх консультантів й експертів;
при наділенні штабних підрозділів правами функціонального керівництва така структура - гарний перший крок до більш ефективних органічних структур керування.
Недоліки лінійно-штабної структури:
недостатньо чіткий розподіл відповідальності, тому що працівники, що готовлять рішення, не беруть участь у його виконанні;
тенденції до надмірної централізації керування;
аналогічні лінійній структурі, частково - в ослабленному виді.
Висновок: лінійно-штабна структура може бути непоганим проміжним станом при переході від лінійної структури до більш ефективного. Структура дозволяє, правда з обмеженням, втілювати ідеї сучасної філософії якості.
Дивізіонна структура керування
Вже до кінця 20-х років стала ясною необхідність нових підходів до організації керування, пов'язана з різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їхньої діяльності, ускладненням технологічних процесів в умовах динамічно мінливого оточення. В зв'язку з цим, почали виникати дивізіонні структури керування, насамперед у великих корпораціях, які стали надавати певну самостійність своїм виробничим підрозділам, залишаючи за керівництвом корпорації стратегію розвитку, науково-дослідницькі розробки, фінансову й інвестиційну політику й т.п.. У цьому типі структур зроблена спроба сполучати централізовану координацію й контроль діяльності з децентралізованим керуванням. Пік впровадження дивізіонних структур керування довівся на 60-70-і роки(мал.23).
Ключовими фігурами в керуванні організаціями з дивізіонною структурою є вже не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що очолюють виробничі відділення (дивізіони). Структуризація по дивізіонах, як правило, робиться по одному із критеріїв: по випуску продукції (виробам або послугам) – продуктова спеціалізація; по орієнтації на певні групи споживачів-споживча спеціалізація; по обслуговуванню територій - регіональна спеціалізація. У нашій країні аналогічні структури керування широко впроваджувалися, починаючи з 60-х років, у формі створення виробничих об'єднань.
Мал.23. Дивізіонна структура управління.
Переваги дивізіонної структури:
вона забезпечує керування багато-профільними підприємствами із загальною чисельністю співробітників порядку сотень тисяч територіально вилученими підрозділами;
забезпечує більшу гнучкість і більш швидку реакцію на зміни в оточенні підприємства в порівнянні з лінійною та лінійно-штабною;
при розширенні границь самостійності відділень вони стають "центрами одержання прибутку", активно працюючи по підвищенню ефективності і якості виробництва;
більш тісний зв'язок виробництва зі споживачами.
Недоліки дивізіонної структури:
велика кількість "поверхів" управлінської вертикалі; між робітниками й керуючим виробництвом підрозділу - 3 і більше рівні керування, між робітниками й керівництвом компанії – 5 і більше;
роз'єднаність штабних структур відділень від штабів компанії;
основні зв'язки - вертикальні, тому залишаються загальними для ієрархічних структур; недоліки - перевантаженість керівників, погана взаємодія при рішенні питань, суміжних для підрозділів і т.д.;
дублювання функцій на різних "поверхах" й як наслідок – дуже високі витрати на зміст управлінської структури;
у відділеннях, як правило, зберігається лінійна або лінійно –штабна структура з усіма їхніми недоліками.
Висновок: достоїнства дивізіонних структур переважають їхні недоліки тільки в періоди досить стабільного існування, при нестабільному оточенні вони ризикують повторити долю динозаврів. При даній структурі можливо втілити більшу частину ідей сучасної філософії якості.