3.2. Основні групи загальних методів.

В методології наукових досліджень виділяють два різні пізнання: емпіричний та теоретичний. Емпіричний - це спо­стереження та експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження. Теоретичний - це побудова та розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, порівняння різних гіпо­тез і теорій. Відповідно до цього і класифікуються методи до­сліджень. Найбільш поширеним є поділ всіх методів на загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослідження.

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. Їх умовно можна поділити на три групи:

- методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);

- методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, конкретизація, моделювання);

- методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, порівняння, вимірювання).

Грані між вищеозначеними групами обкреслені досить розпливчасто. Методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження:

Індукція - метод дослідження, при якому загальний ви­від про ознаки множини елементів робиться на підставі ви­вчення цих ознак у частині елементів однієї множини. Це рух думки від одиничного до загального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого ступеня спільності.

Дедукція - метод логічного умовиводу від загального до окремого, тобто спочатку вивчається стан об'єкта загалом, а вже потім його складових елементів. Стосовно попередньому прикладу спочатку аналізується продуктивність праці загалом по підприємству, а пізніше по його виробничих підрозділах.

Індукція та дедукція перебувають в єдності та взаємо­зв'язку, вони є нерозривними внутрішніми протилежностями процесу мислення і тому є обов'язковими для дослідників.

Системний підхід - це вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. В наукових до­слідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як систе­ми з усіма чинниками, що впливають на його функціонування. Цей метод широко використовується в економічних дослі­дженнях при комплексному вивченні діяльності підприємств та галузі загалом, визначенні пропорцій розвитку і т.п.

Методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження:

Формалізація (від лат. formalis — cкладений за певною формою) - метод дослідження об'єкта шляхом представлення його елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, представлення собівартості у вигляді певної формули, в якій за допомогою обраних символів показуються елементи та статті витрат. Тобто, це певний перехід від реального об’єкта дослідження до його знакової моделі, у процесі якого всі змістові терміни і тверд­ження теорії замінюються логічними або математичними символами і формулами. Метод формалізації має певні переваги перед іншими методами наукового пізнання. Він забезпечує повноту огляду певної галузі проблем, узагальненість підходу до їх розв’язання; ґрунтується на використанні штучної мови, тобто певної символіки, яка забезпечує «згортання» інформації про об’єкт дослідження, її чіткість і стислість; дає можливість шляхом приписування окремим символам і системам певних властивостей уникнути багатозначності (полісемії) термінів; технологізує процес наукового дослідження способом формального оперу­вання зі знаковою моделлю.

Абстрагування (від лат. abstractio — віддалення) - метод відкинення, що дозволяє пере­ходити від конкретних предметів до загальних понять та зако­нів розвитку. Він використовується в економічних досліджен­нях для перспективного планування, коли на підставі вивчен­ня роботи підприємств за минулий період прогнозується роз­виток галузі чи регіону на майбутній період. Процес абстрагування є складним, двоступеневим: спочатку відокремлюються суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного, важливе від неважливого, а потім установлюється незалежність або слабка залежність об’єкта пізнання від певних факторів для того, щоб відвернутися від них.

Аналіз - метод пізнання за допомогою розчленування або розкладання предметів дослідження (об'єктів, властивос­тей) на складові частини. Тому аналіз є основою аналітичного методу дослідження. Кожна з виділених частин аналізується окремо в межах єдиного цілого.

Синтез - метод вивчення об'єкта в його цілісності, в єд­ності та взаємному зв'язку його частин. Він передбачає поєд­нання окремих частин, окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.

Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єд­ність протилежностей. Розрізняють такі види аналізу і синте­зу: прямий або емпіричний, який використовують для виді­лення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо; зворотний або елементарно-теоретичний метод, що ґрунтується на уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки різних явищ; структурно-генетичний метод, що включає виділення в складному явищі таких елементів, які мають істотний вплив на інші сторони об'єкта.

Аналогія - метод наукового пізнання (дослідження), за допомогою якого досягається знання про предмети та явища на підставі того, що вони мають подібність з іншими. Цей ме­тод ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ. Наприклад, продуктивність праці в об'єднанні підпри­ємств може досліджуватися не по кожному підприємству, а тільки по вибраних в якості аналогу, що випускають однакову продукцію і мають однакові умови для її випуску. При цьому отримані результати поширюються на всі аналогічні підпри­ємства. Варто зазначити, що ймовірність (вірогідність) умови­водів за аналогією залежить від кількості подібних ознак у по­рівнюваних явищах (чим більше таких ознак, тим більшу ймовірність має висновок, і він підвищується, якщо зв'язок вивідної ознаки з якоюсь іншою ознакою відомий більш або менш точно). Аналогія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експериментом.

Конкретизація - метод дослідження предметів в усій їх різнобічності, в якісній різноманітності реального існування на відміну від абстрактного, відірваного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, наприклад, перспективи розвитку певної галузі чи регіону визнача­ються на підставі конкретних розрахунків використання нової техніки та технології, збалансованості трудових і матеріаль­них ресурсів тощо.

Моделювання (від фр. modeler — ліпити, формувати) - метод наукового пізнання, що ґрунту­ється на заміні досліджуваного предмета, явища на його ана­лог, модель, що має істотні риси оригіналу. Модель — це замісник об’єкта пізнання. В економічних до­слідженнях широко використовується економіко-математичне моделювання, коли модель та її оригінал описуються тотож­ними рівняннями та досліджуються з використанням ЕОМ.

Методи емпіричного дослідження

Спостереження - спосіб пізнання об'єктивності світу, що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів та явищ за допомогою органів чуття без будь-якого втручання в процес з боку дослідника. Даний метод набув широкого вико­ристання при вивченні робочого часу працівника, машини у формі фотографії та хронометражу. Наукове спостереження на відміну від звичайного споглядання має смисл, мету і засоби, за допомогою яких суб’єкт пізнання переходить до предмета дослідження (явища, що спостерігається) і до продукту (результату) дослідження у вигляді звіту про спостережуване.

• .

Порівняння - це встановлення подібності й розходження предметів і явищ дійсності, надходження загального, що властиво двом, або декільком об’єктам.

Вимірювання — це спостереження, яке фіксує не тільки якісні, а й кількісні характеристики об’єктів і явищ. Для цього необхідні деякі масштаби, еталони, правила, пристрої вимірювання.

Експеримент (від лат. experior — випробовую) - одна із форм людської практики, в якій піддається перевірці істинність висунугих гіпотез або виявляються закономірності об'єктивного світу. Це таке спостереження, за допомогою якого явища вивчають при доцільно обраних або штучно створених умовах. В процесі експерименту дослідник втручається в досліджуваний процес з метою пізнання, при цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а треті посилюються або послаблюються.