
- •Тематичний план курсу
- •1.1. Наукове пізнання і наукове дослідження.
- •1.2. Етапи наукового дослідження.
- •Питання для самоконтролю
- •2.1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень.
- •2.2 Характеристика інформаційних документів.
- •2.3 Методи обробки первинної інформації
- •Питання для самоконтролю
- •3.1. Поняття методології, методики та методів дослідження.
- •3.2. Основні групи загальних методів.
- •Питання для самоконтролю
- •4.1. Методи соціально-економічної статистики.
- •4.2. Економіко-математичні методи.
- •4.3. Методи соціально-економічного прогнозування.
- •Питання для самоконтролю
- •5.1. Структурні особливості наукових робіт.
- •Питання для самоконтролю
- •6.1 Навчально-методичний комплекс спеціальності. Навчальний план.
- •6.2 Навчальний графік. Розробка програм і тематичних планів
- •6.3 Види навчальних занять, форми навчання й контролю
- •Питання для самоконтролю
- •7.1 Підготовка до лекції
- •7.2 Читання лекції
- •Ввідна частина
- •3. Заключна частина
- •7.3 Критерії оцінки лекторської майстерності
- •Питання для самоконтролю
- •8.1 Пряме викладання - метод, «орієнтований на викладача»
- •8.2 Моделююча вправа
- •8.3 Дослідження
- •3.4 Коопероване навчання
- •Питання для самоконтролю
- •9.1 Проблемне навчання
- •9.2 Дискусія
- •9.3 Ігрові методи
- •Питання для самоконтролю
6.2 Навчальний графік. Розробка програм і тематичних планів
Графік навчального процесу формує декан на основі навчального плану й закріплення дисциплін за кафедрами. Його варто погодити з кадровими можливостями ВНЗ й наявністю навчальних аудиторій. Графік протягом семестру з формального перетворюється в неформальний. Графік може коректуватися залежно від зовнішніх умов: зміни умов проходження практики (оскільки вони найчастіше залежать не від самого ВНЗ), роботи інфраструктури ВНЗ (наповнення бібліотек, достатності місць у гуртожитках) і т.п. Викладач же повинен мати гнучкі форми викладу матеріалу з урахуванням забезпеченості бібліотеки навчальними й методичними посібниками з курсу, що викладається, наявності ТЗН (ТСО – рус.), програмного й комп'ютерного забезпечення, можливості дистанційного навчання й т.д.
Місце й значення навчальної дисципліни, її загальний зміст і вимоги до знань й умінь визначаються навчальною програмою дисципліни. Для кожної навчальної дисципліни, що входить в освітньо-професійну програму підготовки, на підставі типової програми дисципліни й навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, що є нормативним документом вищого навчального закладу.
Історично склалося два способи побудови навчальних програм. Один з них одержав назву концентричного, інший — лінійного.
Відповідно до концентричного способу матеріал даного ступеня навчання вивчається на наступних ступенях, але в більше розширеному виді. Цей спосіб дозволяє більш детально врахувати індивідуальні здібності студентів, але сповільнює темп навчання.
Сутність лінійного способу полягає в тому, що матеріал кожного наступного ступеня навчання є логічним продовженням того, що вивчалося на попередніх ступенях. Цей спосіб більше придатний у вищій школі, особливо на старших курсах.
Робоча навчальна програма дисципліни включає виклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення і їхній обсяг, визначає форми й способи поточного й підсумкового контролю. Структурною складовою робочої навчальної програми дисципліни є: тематичний план, завдання для самостійної роботи, методи поточного й підсумкового контролю, перелік учбово-методичної літератури.
Кожен ВНЗ, самостійно формуючи навчальний план по певній спеціальності, повинен дотримувати загальних вимог й орієнтуватися на типовий перелік дисциплін, коректуючи його відповідно до галузевої спрямованості й регіональною специфікою.
Від молодших до старших курсів, звичайно, скорочується кількість теоретичних занять, збільшується кількість і тривалість практик. Кількість навчальних годин у тиждень не повинна перевищувати 30. Час канікул становить орієнтовно шість тижнів у рік - два тижні взимку й чотири тижні влітку. Кількість іспитів не повинна бути більше п'яти (в одному семестрі).
Відносно змісту преподаваних дисциплін - на молодших курсах передбачається найчастіше вивчення загальнонаукових і гуманітарних дисциплін, до старших же курсів переважними стають професійно орієнтовані й спеціалізовані дисципліни.
Кількість курсових робіт, проектів, розрахункових робіт і рефератів розподіляється рівномірно по всьому часі навчання (крім останнього курсу, коли йде підготовка до дипломної роботи), а на практику планується приблизно третина навчального часу.
Перелік дисциплін, передбачений навчальним планом, припускає певний їхній зміст. Іншими словами, по кожній дисципліні, що включається в навчальний план тієї або іншої спеціальності розробляється типова навчальна програма. Типові програми розробляються колективом авторів. На їхній основі створюються робочі програми, які враховують регіональні й галузеві особливості. Робочі програми затверджуються спочатку на кафедрі, потім - методичною комісією факультету.
Робоча програма складається ведучими викладачами із прив'язкою до конкретного потоку студентів, для яких читається дана дисципліна..
Для оптимізації навчального процесу необхідно складати структурно-логічну схему вв'язування преподаваної дисципліни з іншими дисциплінами. До робочої програми бажано додавати лист узгодження змісту цієї робочої програми з викладачами, що раніше читали профільні дисципліни, а також дисциплінами читають паралельно з нею. Останнім етапом розробки тематики й змісту курс, що читається, є складання тематичного план
Тематичний план являє собою тематику лекцій і практичних (семінарських) занять. Причому, у кожній лекції формулюються питання відповідно до кількості годин, відведених на цю тим у робочій програмі.