2. Психофізіологічні механізми аудіювання

Сприймання мовлення на основі слухових відчуттів; зустрічний процес промовляння почутого (механізм сприймання)

Членування потоку мовлення (механізм сегментування мовного ланцюга)

Упізнавання слів, ГС з опорою на зовнішні формальні ознаки(механізм довготривалої пам'яті)

Імовірне прогнозування структурного (синтаксичного) і смислового закінчення фрази / тексту (механізм антиципації)

Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (механізм оперативної пам'яті)

Осмислення мовної інформації (механізм осмислення)

Розуміння сприйнятої інформації

3. Вимоги до текстів для навчання аудіювання

Матеріальною основою аудіювання є аудіотекст. Як кожен текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію.

В середній школі використовуються в основному два види аудіотекстів: тексти-описи і фабульні тексти-повідомлення.

В текстах-описах представлена сукупність ознак об'єкта і фактів, які об'єдна­ні загальною темою. Логічні зв'язки між окремими фактами нестійкі, допуска­ється їх перестановка. Через це в такому тексті не завжди легко виділити головне та другорядне, і розуміння тексту залежить переважно від суми зрозумілих фактів, які необхідно запам'ятати. Текст-опис складається головним чином з простих речень, іноді з однорідними членами. Іноді зустрічаються складні речення з метою вираження відношень зв'язку чи протиставлення. В кожному реченні описується, як правило, один факт.

Фабульні тексти-повідомлення передбачають динамізм подій, дій та вчинків персонажів. В таких текстах легко виділити основне і другорядне. Між окремими фактами та епізодами існують логіко-смислові (часові, умовні і причинні) зв'язки. Розуміння загального смислу такого тексту неможливе без розуміння окремих фактів, проте воно не виводиться з їх суми, а вимагає переосмислення інформації, пов'язаної з фактами.

Основною вимогою до змісту аудіотекстів слід вважати їх інформативність та цікаву фабулу.

У практиці навчання іноземних мов тексти для аудіювання мають бути автен­тичними (оригінальними), доступними за змістом та мовним складом, короткими за тривалістю звучання, в основному монотематичними.

Відбираються такі типи текстів:

1. Мовлення партнера у стандартних ситуаціях спілкування.

2. Оголошення програм, прогнозу погоди (по радіо, телебаченню тощо).

3. Фабульні тексти, описи, розповіді, повідомлення, роздуми.

4. Труднощі аудіювання та засоби їх подолання

Навчання аудіювання передбачає формування умінь сприймати усне мовлення як при безпосередньому спілкуванні, так і у звукозапису. Спостереження за навчальним процесом переконують у недостатній підготовці школярів до подолання труднощів аудіювання.

Успішність аудіювання залежить від:

• самого слухача (від рівня розвитку в нього мовленнєвого слуху, пам'яті, наявності уваги, інтересу тощо);

• мовних особливостей аудіотексту та його відповідності мовленнєвому досвіду і знанням учнів;

• умов сприймання аудіотексту.

Таким чином , труднощі аудіювання бувають кількох видів.

І. Суб'єктивні труднощі зумовлені індивідуально-віковими особливостями учнів. Значну роль відіграють такі індивідуальні особливості учня: кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усномовленнєвої комунікації, переключатися з однієї розумової операції на іншу, а також рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, слухової пам'яті, концентрації уваги. Успішність аудіювання залежить від потреби учнів дізнатись щось нове, наявності інтересу до теми повідомлення, спрямованості на пізнавальну діяльність і мотивацію цієї діяльності. Легше учні сприймають сюжетні тексти, важче – описові; легше – монологічне мовлення, важче – діалог.

ІІ. Мовні труднощі аудіювання є об'єктивними, вони зумовлюються характером мовних засобів і структурно-композиційними характеристиками аудіо текстів і пов’язані з засвоєнням фонетичних, граматичних та лексичних явищ іноземної мови. Подолати їх можна шляхом тренування у сприйманні на слух та проговорюванні вголос мовних зразків із лексико-граматичним матеріалом, що підлягає опануванню.

Лексичні труднощі виникають при кількісному збільшені словникового матеріалу та його різноманітності (на старшому етапі навчання), а також при вживанні слів у переносному значенні, наявності фразеологічних зворотів. Багатозначні слова, пароніми, антоніми та синоніми також створюють труднощі розуміння, так само як слова, близькі за значенням до слів рідної мови, але різні за значенням.

Фонетичні труднощі вважаються основними труднощами аудіювання (особливо на початковому ступені навчання). Основними фонетичними труднощами аудіювання є труднощі, пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення.

ІІІ. Труднощі, зумовлені умовами сприймання

1. Темп повідомлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам'ятовування. Середній темп мовлення англійською мовою – 140-150 слів за хвилину.

2. Кількість пред'явлень тексту. Більшість методистів погоджуються, що одноразове пред'явлення є найбільш оптимальним, адже в реальній комунікації повідомлення не повторюється. І все ж в умовах навчання досить часто доводиться пред'являти текст двічі (наприклад, при наявності труднощів). У таких випадках рекомендовано пропонувати трансформовані варіанти тексту. можна запропонувати при першому прослуховуванні завдання на розуміння основного змісту, а при другому – на розуміння деталей та ідеї повідомлення.

3. Тривалість звучання визначається обсягом аудіотексту, що змінюється протягом навчання, поступово збільшуючись. На початковому ступені це 1 хвилина, на середньому – 2-3 хвилини, а на старшому – 3-5 хвилин.

4. Джерело пред'явлення аудіотексту: легше сприймати знайомий голос учителя, важче – мовлення іншої особи, найважче – носія мови; легше – коли видно артикуляцію того, хто говорить, важче – якщо мовлення відтворюється за допомогою механічних засобів (зокрема через шуми). Тож на початковому етапі тексти має проголошувати вчитель, поступово переходячи до голосу носія мови у звукозаписі.

5. Наявність невідомих слів визначена шкільною програмою та поступово збільшується на кожному етапі навчання. Тексти для аудіювання можуть містити до 3% незнайомих слів.

6. Наявність чи відсутність зорових опор, які уточнюють зміст почутого та полегшують процес аудіювання.

Отже, у процесі навчання аудіювання учні обов'язково зіштовхуються із труднощами різного характеру. Наявність цих труднощів є, з одного боку, тією проблемою, вирішення якої призводить до формування навичок аудіювання та розвитку школярів, з іншого боку, вони не повинні перешкоджати навчальному процесу. Тому вчителю необхідно уживати певних заходів для їх подолання учнями, не знімаючи їх повністю, але навчаючи школярів переборювати власними зусиллями.