7.6. Інвентаризація на

Щоб проконтролювати використання та уточнити дані про наявність НА у терміни, визначені керівництвом установи, здійснюється інвентаризація.

Відповідно до Інструкції з інвентаризації ОЗ, НА, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Мінфіна України та Головного управління Державного казначейства України № 90 БУ зобов”язані проводити інвентаризацію в терміни, встановлені відповідно до групи НА:

Будівлі, споруди – Не менше як 1 раз на 3 роки

Бібліотечні фонди – Не менше як 1 раз на 5 років

Музейні цінності – Не менше як 1 раз на рік

Інші необоротні активи – У міністерствах, виконавчих органах,

місцевих адміністраціях – не менше

як 1 раз на 2 роки,

у інших установах – не менше як

1 раз на рік

Дорогоцінне каміння і

метали - Не менше ніж 2 рази на рік.

На підставі результатів інвентаризації за видами майнових цінностей матеріально-відповідальними особами складаються Інвентаризаційні описи у двох або трьох примірниках (табл.5.16).

До описів вносяться дані про фактичну наявність НА з відображенням повного найменування та інвентарних номерів об”єктів. Інвентаризаційна комісія робить висновки, які оформляються протоколом засідання комісії. Керівник установи не пізніше як за 10 днів від дня закінчення інвентаризації затверджує протокол засідання інвентаризаційної комісії.

Основні бухгалтерські проведення з відображення в обліку результатів інвентаризації наступні:

Дт Кт

1. Оприбутковані залишки НА,

виявлені під час інвентаризації 103-122 401

2. Списано нестачу НА з відне-

сенням на рахунок установи 401, 131-133 104-122

3. Списано нестачу НА з відне-

сенням на винних осіб суми

збитків, 401, 131-133 104-122

водночас виконується інший

запис на суму, яка підлягає

стягненню з винних осіб 363 642

Лекція 8-9. Облік запасів бюджетних установ.

8.1. Склад, класифікація, оцінка та завдання обліку запасів

У процесі діяльності БУ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси.

Запаси – це комплексна категорія, певна частина об”єктів якої з очікуваним терміном використання 1 рік, забезпечує функціонування суб”єктів господарювання протягом року, а решта виступає результатом специфічних для БУ видів діяльності з виготовлення продукції.

Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації. Головна ознака класифікації – функціональна належність. Запаси БУ поділяються на такі основні шість груп:

1. виробничі запаси;

2. тварини на вирощуванні та відгодівлі;

3. малоцінні та швидкозношувані предмети;

4. матеріали та продукти харчування;

5. готова продукція;

6. продукція сільськогосподарського виробництва.

Кожна з груп має відповідну кількість загальних підгруп (План рахунків).

Функціональна класифікація запасів є основою побудови класу 2. „Запаси” Плану рахунків бухобліку БУ. Для здійснення контролю за кожним із предметів „Запаси” зазначеного класифікаційного поділу недостатньо. Для відображення всього розмаїття асортименту запасів кожна з підгруп деталізується за функціональними характеристиками якостей, з подальшою деталізацією кожної з уже отриманих груп за видом, маркою, сортом,, типом, розміром. Простою неподільною одиницею такого поділу є певне найменування запасів відповідного сорту й розміру, якій присвоюється власний номенклатурний номер.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів БУ, затвердженої Наказом ДКУ № 125, БУ під час розроблення номенклатурних номерів пропонується використовувати числове кодування. Повний номер має сім знаків (цифр): перші три – субрахунок; четвертий – група; три останні – порядковий номер предмета у групі. Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, де відображається облікова ціна, одиниця виміру, сорт, розмір і найменування матеріалу.

Важливим моментом відображення інформації про запаси є їх оцінка. В бухобліку ідентифіковано такі види вартості:

- первісна вартість – вартість придбання, одержання, виготовлення запасів;

- справедлива вартість – первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно;

- відновлювальна вартість – це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінювання.

Первісна вартість як базова оцінна категорія розшифровується за допомогою окремих самостійних економічних елементів. Молодняк тварин, одержаний від приплоду, а також продукція підсобних сільськогосподарських господарств оцінюється та оприбутковується за плановою собівартістю. Продукція виробничих майстерень відображається за фактичною собівартістю. Інформація за вартісними характеристиками і швидкозношуваними предметами відображається на основі договірних цін, визначених у процесі тендерних пропозицій. Закупівля запасів здійснюється через тендерні торги відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Сума податку на додану вартість придбаних запасів та видатки з транспортування відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів БУ вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості матеріальних запасів МШП наказом керівника установи утворюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

- голова комісії – заступник керівника установи;

- члени комісії – головний бухгалтер чи заступник;

- керівник групи обліку;

- матеріально-відповідальні особи;

- інші особи на розсуд керівника.

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю матеріальних запасів, приводячи у відповідність її вартість із ціною торговельної мережі. Для визначення нової ціни комісія може користуватися:

- рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;

- опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком з відображенням нової ціни;

- цінами, встановленими в торговельній мережі на аналогічні товари;

- експертним випуском про вартість матеріальних запасів. При цьому ціни на однотипні предмети встановлені при переоцінці, мають бути однаковими. За результатами переоцінювання комісія установи складає акт про зміну вартості матеріальних запасів.

Матеріальні запаси БУ нормуються. Норми запасів визначаються в мінімальних розмірах, що забезпечують безперервну роботу установи і встановлюються у днях або відсотках до їх річного споживання. Розмір норми резервування запасів залежить від норм та обсягів їх споживання, організації матеріально-технічного забезпечення та умов зберігання. Виконання норм резервування запасів є одним із напрямів дотримання фінансової дисципліни бюджетними установами.

Облік запасів виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

- правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

- контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

- контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.