Задача № 6.

Між Іриною Соленко та Володимиром Соленко був укладений договір доручення на керування та розпорядження майном, згідно якого останній мав право укладати всі незаборонені законом договори по управлінню та розпорядженню майном від імені Ірини Соленко. 1 липня 2004 року Володимир Соленко уклав договір оренди з Багачевим про оренду приміщення магазину площею 25 кв. м, установивши розмір орендної плати в сумі 50 грн. Дізнавшись про це, Ірина Соленко звернулася до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним. Свої вимоги вона аргументувала тим, що по-перше, договір був укладений без її згоди, по-друге, орендна плата є явно заниженою. У якості доказу вона надала довідку ЖЕКу про те, що орендна плата в будинку, в якому розташований магазин за 1 кв. м. становить 11 грн. на місяць. А тому, на думку Ірини Соленко, відповідач діяв не в її інтересах та їх неповнолітніх дітей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та зазначив, що по-перше, він діяв згідно договору доручення, а тому згоди позивачки безпосередньо на укладення договору оренди не треба; по-друге, довідка ЖЕКу відносно цін на оренду приміщень не може бути доказом заниженого розміру орендної плати, так як об’єктом договору є приміщення, яке належить на праві приватної власності фізичній особі, а тому і ціни оренди можуть встановлюватися вільно сторонами.

Вирішіть справу. Чи існують підстави визнання договору оренди недійсним?

Задача № 7.

У жовтні 2007 року Ігнатенко звернулася до суду з позовом до свого онука Сушко про визнання недійсним укладеного між ними 6 червня 2004 року договору дарування належного їй будинку.

Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що мала намір укласти з відповідачем договір довічного утримання і тривалий час була впевнена, що уклала саме такий договір. Бо онук її доглядав, робив ремонт у будинку, приносив продукти харчування та ліки. Але взимку 2006 року позивачка дізналася, що фактично уклала договір дарування будинку. Це стало наслідком її помилки, так як вона не дочуває, не взяла в день підписання договору окуляри і тому не змогла чітко прочитати текст договору. А онук перестав їй допомагати.

Яке рішення повинен винести суд?

Задача № 8.

07 лютого 2004 року між Сергієнко і його дружиною – Афанасьєвою був укладений договір дарування квартири. Договір посвідчено приватним нотаріусом. Укладення договору викликано було тим, що він непрацездатний (інвалід військової служби) і за станом здоров'я потребує догляду і матеріальної допомоги. Відповідачка обіцяла довічно доглядати його, забезпечувати продуктами харчування та необхідними медикаментами, готувати їжу, прибирати. У разі виконання цих зобов'язань відповідачка за його життя набувала право користування квартирою, а після його смерті розпоряджатись квартирою на свій розсуд. За таких умов він погодився підписати договір, тексту якого він не читав, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов'язки, про які вони домовились. Однак виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає зобов'язань утримувати його та позбавляє права власності на квартиру.

Після укладення договору відповідачка змінила своє ставлення до нього. У квартирі взагалі не проживає, не готує їжу, не прибирає, не надає допомогу. Крім цього вона заявила, що квартира її власність та вимагає звільнити квартиру.

На думку Сергієнка, даний правочин був укладений під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах та з метою приховати дійсну угоду про довічне утримання, тому правочин є удаваною угодою. Сергієнко просив визнати зазначений договір дарування недійсним.

У судовому засіданні були представлені докази, що Сергієнко постійно хворіє, є учасником бойових дій, інвалідом 1 групи; подарована квартира є його єдиним житлом.

Відповідачка позовних вимог не визнала, вона представила висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи про те, що на момент підписання договору дарування Сергієнко міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. А тому, на її думку, договір не може бути визнаний недійсним.

Яке рішення повинен винести суд?