«Наталка Полтавка»

Ім’я Івана Петровича Котляревського стоїть також біля витоків національного українського театру. Його п’єса “Наталка Полтавка” поклала початок національній українській драматургії. І.Котляревський написав її в 1819 році і відразу ж вона була поставлена в Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. П’єса «Наталка Полтавка» – це була відповідь на водевіль Шаховського «Казак-стихотворец», в якому російський автор насміхався з української мови та українських звичаїв.

Жанр: соціально-побутова драма або, за словами І.Котляревського, «опера малоросійська» на 2 дії. Музику до опери написав Микола Лисенко.

Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку 19 ст.; вірність у коханні простих людей.

Ідея: оспівування духовної величі простих людей з народу.

Головні дійові особи: Наталка, Петро, возний Тетерваковський (мова персонажа – це поєднання канцеляризмів, церковнослов’янізмів, правових термінів, слів-паразитів – «теє-то як його»), Горпина Терпилиха, виборний Макогоненко.

Окремі композиційні складові:

Експозиція – знайомство із місцем подій; читач дізнається, що Наталка кохає Петра.

Кульмінація – Наталка відмовляється від одруження з Возним, останнього розчулюють почуття молодих людей, і він відмовляється від Наталки.

Розв’язка – мати благословляє Наталку і Петра.

Порівняно з іншими тодішніми операми, переважно розважального характеру, п’єса І.Котляревського – серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і наполегливість, тяжку щоденну працю і оптимізм, доброту і чистоту почуттів. Велика заслуга автора у тому, що він перший в літературі того часу наважився так високо піднести просту людину. Реалізм п’єси виявляється в змалюванні персонажів. Наталка і Петро, Микола і Терпелиха – це образи взяті з живої дійсності. В них втілені високі моральні якості простого народу. Взяті з життя і гумористично-сатиричні образи возного і виборного.

Зміст (коротко): Петро любить Наталку, але він бідний і йде у світ, щоб заробити гроші. Минуло чотири роки, а Петро не повернувся. Наталка чекає його, але мама просить її одружитися зі старшим і багатшим чоловіком (возним). Наталка врешті погоджується, але вертається Петро, і вони одружуються. Наталка та інші головні особи хоч бідні, але розумні, працьовиті і глибоко моральні.

Пісні п’єси: У п’єсі “Наталка Полтавка” 22 пісні (пронумеровано 19). Це народні пісні й ті, що оброблені автором, а також власні пісні І.Котляревського. Всі вони є не тільки окрасою твору, а й відіграють важливу роль в характеристиці героїв, розкривають їхній внутрішній світ.

Перша – «Віють вітри» - співає Наталка.

«Всякому городу нрав і права» (взята у Г.Сковороди) – співає Возний.

«Гомін, гомін по діброві» - співає Микола.

«У сусіда хата біла» - співає Петро.

Остання – «Ой я дівчина Полтавка».

Фрази із п’єси «Наталка Полтавка»

Виборний. Де то не розказовав! Жаловався дуже [пан Щипавка], що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не тілько засідателям, но самому комісарові уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або випросити треба, або купити.

Возний. Ох! правда, правда; даже і в повітовом суді, і во всіх присутственних містах униніе воспослідовало; малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, почитається за уголовноє преступленіє; а взяточок, сиріч - винуждений подарочок, весьма-очень іскусно у істця ілі отвітчика треба виканючити. Та що і говорить! Тепер і при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться жить на світі.

Виборний. Зате нам, простому народові, добре, коли старшина, богобоязлива і справедлива, не допуска письменним п'явкам кров із нас смоктати...

Возний. О, простота, простота! Хто тепер - теє-то як його - не брешеть і хто не обманиваєть? Повір мні: ежелі б здесь собралося много народу і зненацька ангел з неба з огненною різкою злетів і воскликнул: "Брехуни і обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - єй-єй, всі присіли би к землі совісті ради. Блаженна лож, когда биваєть в пользу ближніх, а то біда - теє-то як його - що часто лжем ілі ради своєй вигоди, ілі на упад других.

Терпилиха (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог.