Тема 9. Вчення про кров. Проби при переливанні крові.

Задача 1.

При підготовці до переливання крові під час виконання біологічної проби у пацієнта розвинулися загальна слабість, головокружіння, біль в попереку. При огляді: пульс прискорений, слабкого наповнення, артеріальний тиск дещо знижений. Що потрібно зробити першочергово?

Відповідь. Зміни в стані хворого зумовлені індивідуальною біологічною несумісністю досліджуваної крові і крові реципієнта. Переливання крові слід негайно припинити, систему вд’єднати і приєднати іншу з сольовими розчинами, додати хлорид кальцію або глюконат, адреналін і серцеві препарати. В жодному разі не видаляти голку з вени, щоби не втрачати доступ до вени.

Задача 2.

30 річному хворому з А (ІІ) групою крові показане термінове переливання крові. Кров необхідної групи в лікарні відсутня. Яка тактика лікаря, являється правильною в даному випадку?

Відповідь. На період отримання потрібної групи крові, слід застосувати кровозамінники і якщо є в наявності плазму. Тому згідно сучасних вимог переливається кров тільки одногрупна і резус-сумісна.

Задача 3.

При визначені групи крові 2 серіями стандартних сироваток 0ab (І), Аb (ІІ), Вa (ІІІ) аглютинували еритроцити. Яка група крові у хворого ?

Відповідь. Четверта група крові, задля підтвердження ставиться реакція зі стандартними сироватки АВ.

Задача 4.

При визначені групи крові двома серіями стандартних сироваток І, ІІ, ІІІ груп, жодна не викликала аглютинацію еритроцитів. Яка група крові у хворого? Якими ще сучасними методами визначаються групи крові.

Відповідь. Перша група крові. За допомогою циліклонів анти А і анти В.

Задача 5.

В хірургічне відділення поступив хворий з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, яка ускладнилась кровотечею. Дефіцит ОЦК становить 35 %. З метою відновлення крововтрати показаним є невідкладне переливання крові. Який мінімум лабораторних обстежень слід здійснити, без наявності яких заборонена гемо трансфузія?

Відповідь. Задля виключення можливих ускладнень після гемо трансфузії, спричинених антигенною несумісністю крові донора і реципієнта слід здійснити наступне: а) визначити групу крові донора і реципієнта; б) визначити резус-фактор донора і реципієнта; в) провести пробу (по системі АВО) на групову сумісність крові донора і реципієнта; г) провести пробу на резус-сумісність крові донора і реципієнта; д) провести біологічну пробу.

Задача 6.

Під наглядом лікаря в процедурному кабінеті дві медичні сестри визначають групову сумісність крові чотирьох пацієнтів. З цією метою під відповідними позначеннями на білі фаянсові пластини нанесли стандартні сироватки двох серій. Кров ретельно перемішали із стандартними сироватками. Пластини покачали в спокою на 1-2 хв. і потім знову покачали. Не раніше ніж 3 хв. після змішування, де наступила аглютинація еритроцитів, нанесли по краплі ізотонічного розчину натрію хлориду. Впродовж 5 хв. від початку дослідження лікар визначив отримані результаті і зафіксував їх в історії хвороби.

На що лікар не звернув уваги, порушив тим самим вимоги щодо «Інструкції по визначенню груп крові АВО»?

Відповідь. Згідно інструкції, перед визначенням групи крові не платини наносять прізвище та ініціали пацієнта, грпу крові якого визначається, або номер флакону крові донора.

Задача 7.

З метою швидкого відновлення крововтрати хворому перелито 1000 мл одногрупної резус-сумісної крові донора, консервованої цитратом натрію. У хворого в кінці гемо трансфузії з’явилось збудження, блідість шкіри, тахікардія, судоми. Яке ускладнення виникло у хворого? В чому полягає його профілактика? Які лікувальні заходи слід застосувати?

Відповідь. У хворого картина цитратної інтоксикації, яка виникає при швидкому і масивному вливанні крої, яка консервована цитратом натрію. За повільного вливання, цитратної інтоксикації не виникає (цитрат швидко руйнується в організмі і виводиться). Профілактика: повільне краплинне (40-60 крапель на хв) введення крові і внутрішньовенне введення 10 % р-ну кальцію хлорида по 5 мл на кожні 500 мл крові. Лікування симптоматичне.

Задача 8.

Хворому перед трансфузією крові лікуючий лікар почав проводити біологічну пробу на сумісність. Кров взяли з холодильника, впродовж 30-40 хв. знаходилась при кімнатній температурі. За попередніми дослідженнями вона є сумісною по АВО-системі і резус-фактору. Внутрішньовенно струминно по 15 мл з інтервалом 3 хв. введено 45 мл донорської крові. При введенні останньої порції у хворого з’явилась нудота, озноб. Болі в попереку, за грудиною, головокружіння, пульс і дихання прискорились, знизився АТ.

Що трапилось? Чи дотримано техніки проведення біологічної проби? Ваші дії?

Відповідь. Біологічна проба проведена згідно інструкції. Зміни в стані хворого зумовлені індивідуальною біологічною несумісністю досліджуваної крові і крові реципієнта. Переливання крові слід негайно припинити, систему вд’єднати і приєднати іншу з сольовими розчинами, додати хлорид кальцію або глюконат, адреналін і серцеві препарати. В жодному разі не видаляти голку з вени, щоби не втрачати доступ до вени.

Задача 9.

Хворий з масивною внутрішньою кровотечею за терміновими показаннями подано в операційну. Під інкубаційним наркозом почали операцію, з метою кінцевої зупинки кровотечі. Для відновлення втраченої крові виникла необхідність в гемо трансфузії. Як слід провести біологічну пробу на сумісність пацієнту, коли він знаходиться в наркозі?

Відповідь. За ходом операції зміни пульсу і тиску залежать не тільки від переливання, але і від дії анестетиків. Тому після переливання перших 100 мл крові в суху пробірку з декількома краплями гепарину беруть 5 мл крові з вени хворого і центрифугують. Наявність плазми рожевого кольору (поруч з прискореним пульсом і падінням АТ) свідчать про гемоліз і несумісність крові. За наявності звичайного забарвлення плазми кров слід визнати сумісною.

Задача 10.

У відділення поступив хворий з хронічним гемороєм, який часто кровить, супутня важка анемія. Пульс 80 уд. АТ 120/70 мм рт.ст. гемоглобін – 60 г/л. з метою відновлення кількості червоних тілець доопераційному періоді перелито 360 мл одногрупної резус сумісної еритроцитарної маси.

Як оформляється документація на проведену гемо трансфузію?

Відповідь. Кожний випадок гемотрансфузії фіксується в історії хвороби у вигяді протоколу: вказують дату і час проведення, метод виконання, дані на флаконах крові (паспорт крові), результати проведення досліджень на визначення групи крові донора і реципієнта, результатів проб на індивідуальну сумісність групи крові і резус фактору донора і реципієнта, біологічну пробу. В кінці фіксують стан хворого після переливання. Тричі кожну годину визначають температуру тіла, пульс і АТ. Через добу слід здійснити загальний аналіз крові (гемоліз!) і дослідити сечу на наявність білку (ознака переливання несумісної крові).