Чіполліно бризнув цибульним соком в очі синьйору Помідору. Помідор чхнув, і сльози градом бризнули у нього з очей.

МАСТІНО. Будьте здорові!

ПОМІДОР. Мовчи, дурню! Що таке? Я плачу і не можу зупинитись! Як гірко, як погано, тьху! Ну, зачекай, негіднику! Ти дорого заплатиш мені за ці сльози! За сльози синьйора Помідора. (до Мастіно.) Я побіг… по справах, а ти тут вартуй. (Помідор вибігає.)

ГАРБУЗ. Дякую, Чіполліно, виручив старого.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1(виходячи з-за лаштунків). Так, цибулиний сік - чудова зброя.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Коли вона в надійних руках!

ГАРБУЗ. Ой, Чіполліно! А як же ми тепер порятуємо мій будиночок?

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Дуже просто! Який у нас наступний номер?

ГАРБУЗ. Який номер?

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Спека.

РЕДИСКА. Яка спека? Адже зовсім не жарко.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1та2. Чіполліно!

ЧІПОЛЛІНО. А-а! Я зрозумів! (Показуючи на Мастіно.) Для нього - спека.

ЧІПОЛЛІНО. Ой-ой-ой! Не можу більше!

РЕДИСОЧКА. Що сталося?

ЧІПОЛЛІНО. Ніколи, ніколи у своєму житті я ще не бачив, щоб сонце так припікало!

ГАРБУЗ. Наче… дійсно… того…

ЧІПОЛЛІНО. І кожної миті припікає дедалі сильніше!

ГАРБУЗ. Еге ж… наче… ого…

ЧІПОЛЛІНО. Це, мабуть, ми з Африкою помінялися місцями!

ГАРБУЗ. Вже… майже… туди…

РЕДИСОЧКА (плаче). Хо-о-о-о-о-чу пити!

ГАРБУЗ. Отож… точно… вже…

РЕДИСОЧКА. Хто ж нас порятує від цієї спеки?! Хто принесе нам, бідолашним, водички?

МАСТІНО ( до себе). Дивно. Начебто дійсно стає спекотно. А ще нещодавно було досить зимно… Що за дивина?... І наче й пити захотілось…

РЕДИСОЧКА (голосно плаче). Дайте води!!!

ГАРБУЗ. І я того… не проти… начебто…

МАСТІНО. І я! Я теж хочу пити!

Підморгнувши приятелям,Чіполліно дістав пляшку з водою і додав туди декілька крапель цибулиного соку.

ЧІПОЛЛІНО. Зараз ми йому влаштуємо! Моя мама приймала таку мікстуру на ніч від безсоння. (Він заткнув пальцем горличко пляшки і зробив вигляд, що п'є.) Яка дивовижна, холодна, свіжа вода!

МАСТІНО. Синьйор Чіполліно, а ця вода чиста?

ЧИПОЛЛИНО. Ще б пак! Вона прозоріша за мою сльозу.

МАСТИНО. Синьйор Чіполліно! А в ній немає мікробів?

ЧІПОЛЛІНО. Цю воду очистили і процідили два знамениті професори. Мікробів вони залишили собі для дослідів, а воду дали мені.

МАСТІНО. Синьйор Чіполліно, синьйор Чіполліно! А ви не могли б дати мені хоча б ковточок цієї чистої прохолодної води?

ЧІПОЛЛІНО. Та пийте, скільки хочете! (Мастіно з жадібністю схопив пляшку і випив її до дна.)

МАСТІНО. Ой! Що це ви мені дали?

ЧІПОЛЛІНО. Воду.

МАСТІНО. Воду? Дійсно. Але чому це мені спати хочеться? Це, мабуть, від спеки. Засинаю... сплю... (Повалився на землю і заснув.)

РЕДИСОЧКА. Синьйор Помідор пошився у дурні вже двічі.

ГАРБУЗ. Я боюсь, що він неодмінно захоче помститись.

ЧІПОЛЛІНО. Я теж думаю, що Помідор так легко не здасться. Тому будиночок потрібно сховати.

ГАРБУЗ. Як так сховати?

ЧІПОЛЛІНО. Дуже просто. Будиночок такий маленький, що це зовсім не важко.

ГАРБУЗ. А де ми його сховаємо?

ЧІПОЛЛІНО. У лісі.

РЕДИСОЧКА. В лісі Помідор його не знайде!

ГАРБУЗ. Ну, в лісі, так у лісі.

ЧІПОЛЛІНО. Редисочка, кузен Гарбуз, ви йдіть без мене, а я відвідаю батька і наздожену вас.

Картина четверта.

Старий Чіполлоне сидить у темному сирому підвалі.

ЧІПОЛЛОНЕ. Ох-ох-ох, що це за нелегка доля ! І нічого я в житті поганого не робив. Працював чесно, дітей виховував, друзів веселив. І отака мені нагорода на схилі літ. Та нічого! Головне – діти та друзі на волі, а я якось та переживу. Тільки… Що це? Хтось іде?