Кузен Гарбуз заліз у свій маленький будиночок. А в цей час Чіполліно і Редиска абсолютно випадково на нього наштовхнулися.

ЧІПОЛЛІНО. Ой, на що це ми наштовхнулися?

РЕДИСОЧКА. Не знаю. Вчора тут нічого не було.

ЧИПОЛЛИНО. Ой, так це ж Кузен Гарбуз!

РЕДИСОЧКА. Гарбуз! Власною особою!

ГАРБУЗ. Радий вас бачити, друзі мої милі!

ЧІПОЛЛІНО. Гарний у вас будиночок. Тільки маленький.

РЕДИСОЧКА. А як ви звідти вилазите?

ГАРБУЗ. Дуже просто. Ось дивіться! (Гарбуз викотився з будиночка.) Увійти туди набагато важче. Будиночок, звісно, затісний, але, коли немає вітру, тут непогано!

ЧІПОЛЛІНО. А він вам не тисне у плечах?

ГАРБУЗ. Ні, що ти! Адже я будував будинок якраз за своєю міркою. Я б залюбки запросив вас у гості, але боюся, ми там усі не вмістимось.

РЕДИСОЧКА. А я спробую.

ЧІПОЛЛІНО. І я спробую.

(Чіполліно і Редисочка полізли до будиночку.)

ГАРБУЗ. Обережніше, ви мені увесь будинок зруйнуєте - він ще такий молоденький, новенький, йому ще і двох днів немає.

(Почувся тупіт. Чіполліно і Редисочка кинулися подивитися, хто йде.)

ЧІПОЛЛІНО І РЕДИСОЧКА РАЗОМ: Синьйор Помідор!

ГАРБУЗ. Друзі мої, рятуйтеся, тікайте!

Гарбуз поліз у свій будиночок, а Чіполліно і Редисочка сховалися за дерево. На сцену вискочили синьйор Помідор і його пес Мастіно.

ПОМІДОР. Я зовсім вибився з сил. Кляті овочі чомусь зовсім не хочуть віддавати свої грошики принцові Лимону... (Побачив будиночок Гарбуза.) А що це? Хто посмів?! На землі графинь Вишень без мого дозволу?! Мастіно, подивися, хто це порушує закон ?!

МАСТІНО. Це Гарбуз.

ПОМІДОР. Давай-но його сюди.

МАСТІНО. Гарбузе, вилазь!

ПОМІДОР. Ей, Гарбузе! Слухай указ його високості. Мастіно, читай!

МАСТІНО. Указ! За останній рік у нашій казні стало обмаль грошей. Після того, як було введено податок на повітря, усі стали менше дихати.

ПОМІДОР. Жах та зрада!

МАСТІНО. Тому тепер усі платитимуть мені, тобто вам, за кожен дощ. За простий дощ - 100 монет. За зливу - 200 монет. За дощ із громом і блискавкою - 300 монет.

ПОМІДОР. Принц Лимон.

ГАРБУЗ. Оце негідник.

ПОМІДОР. Що?

МАСТІНО. Що ти сказав? Укушу!

ГАРБУЗ. Я кажу, ми такі раді, я такий радий…

ПОМІДОР. Так я тобі і повірив, негіднику.

Мастіно тим часом поливав будиночок з лійки.

МАСТІНО. Гарбуз, дощ пішов, гроші жени!

ГАРБУЗ. Змилуйтесь, у мене немає жодної монети.

ПОМІДОР. Не вірю! Мастіно, обшукай його! (Мастіно обшукує Гарбуза.)

МАСТІНО. Хазяїне! Грошей немає, але погляньте, який палац він собі збудував! Може, заберемо цей будинок замість грошей?

ПОМІДОР. А навіщо?

МАСТІНО. Так моя будка зовсім протікає.

ПОМІДОР. Забирай.

МАСТІНО. Тоді я миттю за своїми речами. (Вибігає.)

ГАРБУЗ. Синьйор Помідор!

ПОМІДОР. Так, я уважно тебе слухаю.

ГАРБУЗ. Як же так? Я будував будиночок майже все своє життя.

ПОМІДОР. Молодець! Добре, що будував. А у тебе є дозвіл графинь Вишень?

ГАРБУЗ. Є.

ПОМІДОР. А принца Лимона?

ГАРБУЗ. Є.

ПОМІДОР. А у мене ти дозволи запитував?

ГАРБУЗ. Ні.

ПОМІДОР. Ні?! От бачиш!

ГАРБУЗ. Згляньтеся, синьйоре Помідор...

ПОМІДОР. Зглянусь, але будинок конфіскую.

ГАРБУЗ. А як же я?

ПОМІДОР. А ти, волоцюго, будеш славити мудрість нашого славного принца Лимона і мою мудрість також. Мою можеш славити навіть трохи більше.

ГАРБУЗ. Ех, не судилося мені жити у власному будиночку…

Прибіг Мастіно з підстилкою та ланцюгом, Помідор посадив його на ланцюг біля хатки.

ПОМІДОР. Займай, володій! Стережи гарненько! Це тепер твоє!

ЧІПОЛЛІНО (з-за дерева). Шахрай! Шахрай!

ПОМІДОР. Що?! Це ти мені?! Ну, Гарбузе, старий бунтівник! Та я тебе за ці слова посаджу до овочевого підвалу!

ГАРБУЗ. Ваша милість, я й рота не розкривав!

ПОМІДОР. Ех, покришу!

Чіполліно виходить з-за дерева в масці.

ЧІПОЛЛІНО. Вітаю васа, синьйора Помідора!

ПОМІДОР. Ти хто? Ех, покришу... Чому не на роботі?

ЧІПОЛЛІНО.. А я поки-сто не працювати, я тільки вчитись.

ПОМІДОР. І що ж ти вивчаєш?

ЧІПОЛЛІНО. О, я, вивцяти шахраїв.

ПОМІДОР. Шахраїв?! Це добре. Я дуже люблю тих, хто вивчає шахраїв. Втім, всіх шахраїв в нашій країні я знаю, але, якщо ти знайдеш якогось нового, обов´язково покажи його мені.

ЧІПОЛЛІНО. Дузе добре! Якраз сейцаса один із цих шахраїв стояти біля мене.

ПОМІДОР. Де, де? Покажи.

ЧІПОЛЛІНО (дістав люстерко і підсунув його під самий ніс синьйору Помідору). Ось він! Упізнали?

ПОМІДОР. Ну, звичайно, впізнав! Це ж я! Що?! Це виходить, що я новий шахрай? Я не новий!... Себто – не шахрай!!!

МАСТІНО. Хазяїн!

ПОМІДОР. Що?! Негідник! (стягнув з Чіполліно маску.) А, так це знову ти, ворог фруктового народу! (підбігла Редисочка.) Ага! Тут ще й спільниця! Ну, я вас зараз…

МАСТІНО. У супчик їх, у супчик!

ПОМІДОР. Я з тебе зараз цибулиний суп зроблю!

ЧІПОЛЛІНО. А цибульного соку не бажаєте?

ПОМІДОР (кидаючись на Чіполліно). Ех, покришу!