Картина третя.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1 . Бідолашний, нещасний граф Вишня! Мені його так жаль!

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Я стояв у кулісах і плакав. Ось, подивіться, як я плакав (вичавлюючи свою хустку).

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Ну, нічого. Я думаю, занепадати духом зарано. Ви чуєте музику?

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Це до нас іде Кузен Гарбуз. Сьогодні в нього святковий настрій, бо він нарешті побудував свій будиночок. Давайте його з цим привітаємо.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Слід сказати, що кузен Гарбуз тільки-но вчора закінчив будувати свій дім. Іще з дитинства він мріяв про свою хатину і купував щороку по одній цеглині.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Та, на свою біду, кузен Гарбуз не знав математики і мусив щоразу прохати шевця, майстра Виноградинку, порахувати його цеглини.

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. А ну, подивимося, сім разів по шість — сорок два… відняти дев'ять… Одне слово, маєш усього сімнадцять цеглин.

ГАРБУЗ. Вистачить їх на дім?

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Я би сказав, що ні.

ГАРБУЗ.То що ж робити?

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Це вже не мій клопіт. Не вистачить на дім, то зроби собі ослінчика.

ГАРБУЗ. А навіщо мені ослінчик? Ослінчиків досить і в парку, а коли на них немає вільного місця, то я можу й постояти.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Майстер Виноградинка знов почухав шилом спершу за правим вухом, потім за лівим та й пішов собі до своєї майстерні.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Тоді кузен Гарбуз вирішив працювати ще більше, а їсти ще менше, і з того часу купував щороку по три цеглини, а то й по цілих п'ять!

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. З року в рік він худнув, звівся на тріску, зате купа цеглин усе збільшувалась. А люди дивилися на це і казали: «Ви тільки погляньте на кузена Гарбуза! Здається, він добуває цеглу зі свого живота».

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Щоразу, коли купа збільшується на одну цеглину, сам він худне на цілий кілограм».

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Коли ж кузен Гарбуз став старий і вже не міг більше працювати, він знову покликав майстра Виноградинку і сказав йому:

ГАРБУЗ. Ану, тепер порахуй цеглини.

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Сім разів по шість буде сорок два… відняти дев'ять… Одне слово, у тебе, кузене, тепер усього сто вісімнадцять цеглин.

ГАРБУЗ. То цього вистачить на будиночок?

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Я б сказав, що ні.

ГАРБУЗ. Що ж мені робити?

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Це вже не мій клопіт!.. Збудуй курника.

ГАРБУЗ. Але ж у мене курей немає!

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. То поселиш туди кота. Кіт корисна тварина, він мишей ловить.

ГАРБУЗ. Так-то воно так, але ж у мене кота немає, та й мишам ніде завестися.

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Не знаю, що тобі порадити. Як не крути, а сто вісімнадцять — це тільки сто вісімнадцять…

ГАРБУЗ. Тобі видніше, ти ж знаєшся на математиці…

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Зітхнув кузен Гарбуз один раз, потім ще раз, та, бачачи, що від його зітхань цегли не стане більше, вирішив не гаючись, розпочати будівництво.

ГАРБУЗ (сам собі). Збудую собі малесеньку-премалесеньку хатку -адже мені не треба палацу, бо й сам я невеличкий. А не вистачить цегли — доточу кількома аркушами паперу.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Працював кузен Гарбуз поволі, боячись надто швидко витратити всі цеглини.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. Він клав їх одну на одну так обережно, ніби вони були скляні. Адже йому одному було відомо, як дорого коштувала кожна цеглина.

ГАРБУЗ. Ось та сама цеглина, яку я купив десять років тому на мій день народження, я придбав її на гроші, які зібрав, щоб купити курку. Ну, не біда, ось збудую дім, то й поласую смаженою куркою... Якби я був голубом, мені було б тут дуже зручно, бо голуб маленький і для нього це був би цілий палац. А мені тіснувато виходить.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. І справді, коли він спробував увійти до хатини, то мало не розвалив усю будівлю.

ГАРБУЗ. Ех, старий я став і незграбний. Треба обережніше повертатися… Бачу я, що жити в цьому домі я зможу тільки сидячи.

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. Ну, як вам живеться?

ГАРБУЗ. Дякую, непогано.

МАЙСТЕР ВИНОГРАДИНКА. А вам не тіснувато?

КУЗЕН ГАРБУЗ. Ні, нічого собі, адже я будував дім якраз за своєю міркою.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 2. Отакий він вийшов – новий будиночок кузена Гарбуза.

ЦЕРЕМОНІЙМЕЙСТЕР 1. І хоч усі з нього кепкували, але сам кузен Гарбуз його дуже любив.