Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник ФП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.03 Mб
Скачать

4. Система фінансового права.

Фінансове право, як галузь права, відносно замкнутою частиною, що охоплює сукупність норм, які становлять певну систему і зумовлюють внутрішню побудову цієї галузі, суть та ієрархію її інститутів.

Фінансове право складається з двох частин – Загальної та Особливої.

Загальна частина закріплює дефініції, принципи, правові основи галузевого регулювання. До загальної частини відносяться питання регулювання фінансового контролю в державі. Положення, які включені і Загальну частину, мають однакове значення при реалізації публічної фінансової діяльності державних і муніципальних органів влади. Норми Загальної частини конкретизуються в Особливій частині.

Особлива частина фінансового права узагальнює в собі норми і правові інститути, що регулюють окремі напрямки публічної діяльності держави та різні елементи фінансової системи. До основних інститутів фінансового права відносять:бюджетне право, податкове право, право позабюджетних фондів і таке інше.

Систему фінансового права можна визначити як внутрішню його структуру, систематизовану сукупність, єдність, взаємозв'язок і диференціацію окремих елементів, розташованих у певній послідовності й ієрархії.

Структурними елементами системи фінансового права є:

    1. фінансово-правові норми - це первинний і кінцевий елемент системи фінансового права; вона самостійно регулює якусь одну сторону фінансових відносин.

2) фінансово-правові інститути – це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють певне коло суспільних відносин у сфері фінансової діяльності конкретного виду й утворюють окрему групу.

3) підгалузі фінансового права - це сукупність інститутів й окремих норм, які охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері фінансової діяльності.

5. Джерела фінансового права.

Джерела фінансового права – це конкретні форми вираження правотворчої діяльності держави, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів влади та органів місцевого самоуправління, що встановлюють норми фінансового права.

В Україні найважливішим, а іноді єдиним джерелом фінансового права є нормативний правовий акт. Інші джерела іноді розглядаються як похідні від нормативного акту. До джерел фінансового права відносять:

  • Конституцію держави, як Основний Закон України;

  • Загальні та спеціальні закони;

  • Підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі постанови ВР України;

  • Укази Президента України;

  • Постанови та декрети КМ України;

  • Відомчі нормативно-правові акти, в тому числі постанови НБУ, накази МФ України, розпорядження Державного казначейства України тощо;

  • Судова практика, в тому числі рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини;

  • Міжнародні договори (конвенції, угоди), що ратифіковані парламентом.

Найвищу юридичну силу має Конституція України. Це означає, що всі акти суб’єктів фінансового права повинні кореспондуватися із нормами Основного закону. Будь-яке обмеження регулятивної дії норм конституції розглядається як протизаконне і веде до юридичної відповідальності. Згідно норм КУ регулюється суспільні відносини в сфері фінансової діяльності (ст.8); визначається компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування (ст.92, 95, 98, 99, 100, 116, 117, 118, 119, 142, 143). Ряд інших статей КУ безпосередньо, або опосередковано впливають на формування фінансового законодавства і таким чином на фінансові відносини у державі.