Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник ФП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.03 Mб
Скачать

4. Правове регулювання безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки між фізичними та юридичними особами за посередництва фінансової установи шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Основними нормативним актом, що визначає принципи і методи організації безготівкових розрахунків, є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (зі змінами). Вимоги цієї інструкції є обов`язковими для усіх суб`єктів економічної діяльності. Крім цього порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється низкою нормативних документів загального характеру.

Останні визначають ключові положення згідно яких сформовано методичні матеріали з організації проведення безготівкових розрахунків. Це стосується:

  • видів платіжних документів

  • правил, форм, стандартів розрахунків із застосуванням як паперових,

так і електронних документів;

  • координації розрахунків;

  • терміну проведення розрахунків.

Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банку самостійно обирають платіжні інструменти ( за винятком меморіального ордера ).

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативи банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника.

Платіжне доручення – це стандартизований розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника банку, що обслуговує його, про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Банк платника приймає платіжне доручення на протязі 10 днів після його складання. Банк, який обслуговує отримувача, зобов`язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, визначеного датою валютування.

Платіжна валюта – доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з верхньої і нижньої частин. В них зазначені, відповідно, вимога одержувача до платника про сплату визначеної суми коштів і доручення платника банку, що обслуговує його, про списання зі свого рахунку визначеної суми та переведення її на рахунок отримувача. Банк платника приймає цей документ протягом 20 днів від дати оформлення. Платіжна вимога - доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є в нього на рахунку.

Розрахунковий чек – це стандартизоване письмове розпорядження власника рахунку банку – емітенту, в якому відкрито рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Банк приймає розрахунковий чек до оплати протягом 10 календарних днів (день виписки не враховують). Розрахунковий чек, заповнений із порушеннями правил, є недійсним і повертається банком без виконання.

Акредитив - договір, що містить зобов`язання банку – емітента, за яким він за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов`язаний виконати платіж на користь беніфіціара або доручає іншому банку (виконавцю) здійснити цей платіж.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Його вважають відкритим після того, як зроблено необхідні бухгалтерські записи за рахунками , надіслано повідомлення про відкриття і умови акредитиву беніфіціару. Акредитив може бути : покритим або непокритим, відкличним або безвідкличним.

Вексель – це строго стандартизований документ на виключно паперовому носії, що містить безумовне, безспірне, абстрактне зобов`язання (для простого векселя) чи такий самий наказ (для переказного векселя) сплатити зазначену грошову суму пред`явникові векселя в певний строк.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання лише в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання за відсутності необхідної величини коштів на цих рахунках.

Платіжна карта – це стандартизований пластиковий документ, який надає можливість його власникові розпоряджатися коштами на своєму банківському рахунку: отримувати (вносити) готівку, оплачувати покупки, погашати боргові зобов`язання, одержувати кредити та інше. Вони використовуються за допомогою комп`ютерів і сучасних систем телекомунікацій, для чого створюються високотехнологічні системи електронних платежів.