3. Правове регулювання готівкового обігу.

Готівковий обіг – це обіг законних платіжних засобів ( банкнот і розмінної монети ), які обслуговують потреби економііальноюмативно кинебанківськи000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ки країни.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію ( роботи, послуги ) і за операціями, які не пов`язані з реалізацією продукцією ( робот, послуг ) та іншого майна.

Готівковий обіг регламентується великою кількістю нормативно – правових актів загального і спеціального характеру. Серед підзаконних актів особливе значення мають: інструкція «Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України», «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні».

Основними завданнями установ банків в організації готівкового обігу є:

• повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівці;

• забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;

• створення умов для залучення готівки до нас банків;

• сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом впровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків.

Для регулювання обігу готівки та підтримання касової дисципліни чинне законодавство передбачає, що готівкову виручку, яка надійшла до нас підприємств, вони мають здавати до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки. Задля прискореного обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, встановлено ліміт каса та терміни здавання готівки. Для банків і підприємців ліміт каси її термінів здавання готівкової виручки не запроваджено.

Операції із зарахування готівкової виручки належать до розрахунково – касового обслуговування. Розрахунково – касове обслуговування – це послуги, надані банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, пов`язані з переказом грошей із рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами на розрахунково – касове обслуговування.

Обов`язковою складовою розрахунково – касового обслуговування є оформлення розрахункових чекових книжок, розрахункових чеків, емісія платіжних карток у разі відкриття (переоформлення) рахунку, поточного його обслуговування, закриття цього рахунку. В договорах на розрахунково бслугову переказом грошей із ро000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 – касове обслуговування зазначається ліміт касової готівки, який встановлюється для клієнта. Приймання, видача готівки здійснюється на основі касових документів з дотриманням вимог до їх заповнення, в протилежному – це є підставою для їх неприйняття.

Із метою дотримання фінансової дисципліни чинним законодавством встановлено граничну суму готівкового розрахунку між підприємствами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад зазначену граничну суму необхідно проводити лише в безготівковій формі. Згідно постанови Правління НБУ від 09.01.2005р.№32, гранична сума готівкового розрахунку дорівнюється 10 тис. грн. Порушення цієї норми регламентується п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р.№ 637.

На правове положення банкнот і монет безпосередньо впливає їх платіжність. Відповідно до Правил визначення платіжності та обміну банкнот і монет НБУ, затверджених постановою Правління НБУ від 17.11.2004р. № 547р., банкноти і монети, що перебувають в обігу і виготовлені на замовлення НБУ, залежно від зовнішнього вигляду внаслідок зношення можуть бути платіжними і неплатіжними.

Платіжними є справжні банкноти (монети), які згідно встановленим НБУ критеріями, можуть бути використані для розрахунків, прийматися банками до обміну або інших банківських операцій. Вони поділяються на придатні і непридатні до обігу. До непридатних відносять такі банкноти і монети, які набули ознак зношення і пошкодження, що встановлені НБУ, або мають дефекти виробника. Вони мають бути вилучені із обігу. Банки мають приймати без обмеження не придатні до обігу банкноти без ознак підроблення, які: зберегли цілу частину площею не менш ніж 55% своєї початкової площі; розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Усі інші пошкоджені банкноти, які складені з двох або більше частин, банки мають вилучати як сумнівні щодо платіжності та в установленому порядку надсилати для проведення експертизи до територіальних управлінь НБУ.

Неплатіжними є справжні банкноти (монети), які не можна використовувати як засіб платежу. Ключовою особливістю неплатіжних банкнот і монет є те, що вони не приймаються до платежів жодним підприємством, установою або організацією, а установами банків і до інших операцій з готівкою та обміну на придатні до обігу.