Тема 9. Податкове право.

1. Поняття, предмет і метод податкового права.

Податкове право — сукупність однорідних фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини по встановленню, стягненню в бюджети різних рівнів обов'язкових, індивідуально безеквівалентних платежів — податків.

Податкове право має ряд ознак, зокрема:

1) є інститутом предметним, тобто присвяченим певному предмету.

2) регулює суспільні відносини зі встановлення, сплати й стягнення податкових платежів, їх зміни й скасування;

3) установлює обов'язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки та збори, а також регламентує процедуру обчислення й сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю й застосування відповідальності за порушення податкового законодавства;

4) це складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних фінансово-правових норм.

Податкове право має свій предмет і метод правового регулювання.

Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників податків – фізичних та юридичних осіб – до бюджетів усіх рівнів. Особливістю податкових правовідносин є рух грошей у власність держави знизу нагору (від платника в бюджет) у формі податків і зборів. Розподіл цих коштів, виділення їх на задоволення державних потреб (тобто рух зверху вниз) — не є предметом податкового права, але регулюється фінансовим правом.

Методом податкового права є способи, за допомогою яких норми податкового права регулюють поводження учасників податкових правовідносин. Цей спосіб характеризується як владно-майновий, обумовлений необхідністю застосування імперативних норм податкового права з метою формування державного бюджету за рахунок доходів платників податків.

2. Податково-правові норми.

Податково-правові норми податкового права являють собою встановлені й охоронювані державою правила поведінки учасників суспільних відносин, виражена в їхніх юридичних правах й обов'язках.

Норми податкового права є різновидом юридичних норм, у більше вузькому плані - різновидом фінансово-правових норм. У зв'язку із цим їм властиві як ознаки загальні для всіх юридичних норм, так і специфічні, характерні тільки для норм фінансового права.

Податкові норми є коштами реалізації публічних, а не приватних інтересів. Це обумовлено приналежністю податкового права до фінансового права. Відносини, регульовані нормами податкового права, детерміновані насущними потребами й інтересами більших мас людей - держави, населення муніципального утворення, суспільства в цілому.

Податкові норми, так само як і всі фінансово-правові норми, відрізняються від інших норм права своєю нестабільністю. Податкове право в будь-якому суспільстві регулюють відносини, у яких податки виконують як фіскальну, так і регулятивну функцію. Остання є похідній від стану економіки в країні, фінансової політики на тім або іншому етапі розвитку, з огляду на, що ці фактори в будь-якому суспільстві є досить рухливими, податково-правове регулювання є досить мінливим по визначенню.

Податково-правова норма складається з наступних елементів:

- гіпотеза - указує на умови, при яких вона повинна діяти;

- диспозиція - визначає права й обов'язки учасників, регульовані нормою відносин;

- санкція - указує на несприятливі наслідки за її порушення.

Норми податкового права можуть бути підрозділені на регулятивні й охоронні.

По території дії розрізняють податкові норми, що діють:

• на всій території України;

• на території Автономної Республіки Крим;

• на території відповідного муніципального утворення.

Крім зазначеного, норми податкового права можуть бути підрозділені на:

• матеріальні;

• процесуальні.