6. Звітність про виконання бюджетів.

Не пізніше 31 грудня Державне казначейство закриває всі рахунки, відкриті впродовж поточного бюджетного періоду. Державне казначейство здійснює зведення, складан­ня та надання звітності про виконання Державного бюджету України. Саме воно встановлює єдині форми звітності про вико­нання Державного бюджету України, за погодженням із Рахун­ковою палатою та Міністерством фінансів України. Розпорядни­ки бюджетних коштів відповідно до єдиної методики звітності складають і подають докладні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльнос­ті та іншу інформацію за формами, встановленими законодав­ством України. Наявність єдиних правил бухгалтерського облі­ку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави, визначені Державним казначейством за погодженням із Мінфіном, дає змогу своєчасно і в повному обсязі забезпечу­вати звітність із виконання бюджету будь-якого рівня.

За чинним законодавством, звітність про виконання бюдже­ту, в тому числі Державного бюджету України, буває оператив­ною, місячною, квартальною та річною.

За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бю­джет. Із ухваленням такого рішення завершується бюджетний цикл із бюджету певного року.

Що стосується місцевих фінансів, то періодичність, структу­ру й терміни подання звітності про виконання місцевих бюдже­тів визначає Державне казначейство відповідно до вимог, уста­новлених для подання звітності про виконання Державного бюджету. Територіальні органи Казначейства складають та по­дають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, зві­ти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Казначейством за пого­дженням із Мінфіном та Рахунковою палатою. Зведені показни­ки звітів про виконання бюджетів одночасно подають територі­альні органи Державного казначейства відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповід­них рад на умовах, установлених для подання звітності про ви­конання Державного бюджету України.

Відповідні звіти, в яких відображено надходження від подат­ні її та обов'язкових зборів, та іншу інформацію, передбачену за­конодавством, органи стягнення подають місцевим фінансовим органам.

7. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення. Бюджетне правопорушення – це недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним Кодексом й іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету або звіту про виконання бюджету (ст. 116 Бюджетного кодексу України).

Суб'єктами правопорушень виступають учасники бюджетного процесу, тобто органи й посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями (ст. 20 БК), за виключенням Верховної Радою України. У випадку прийняття Верховною Радою України бюджетних законів, норми яких не відповідають Конституції України, ці норми в установленому порядку можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними. В окремих випадках, і це передбачено ч.2. ст.22 Бюджетного кодексу учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів). Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій перелічуються заходи, яких вживають щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення.

Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові засади функціонування, бюджетний процес і міжбюджетні відносини.

Предметом виступають бюджетні кошти – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Бюджетними повноваженнями визнають права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетним кодексом визначені повноваження не тільки органів державної виконавчої влади й виконавчих органів місцевих рад народних депутатів, Верховної Ради України, Міністерства фінансів, але й: комітету Верховної Ради з питань бюджету (ст. 109); Рахункової палати (ст.110); Державного казначейства (ст.112); Контрольно-ревізійного управління (ст.113).

Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Порушення цього принципу має наслідку зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, які витрачено не по цільовому призначенню, і залучення відповідних осіб до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

У Бюджетному кодексі закріплена дисциплінарна відповідальність. Існує у вигляді спеціальної відповідальності, що стосується призупинення бюджетних асигнувань, операцій з бюджетними коштами або повернення коштів у відповідні бюджети.

Адміністративна відповідальність наступає при здійсненні особою адміністративної провини. Адміністративна провина - протиправна, навмисна або необережна дія або бездіяльність, що зазіхає на встановлений порядок управління на державний, громадський порядок, на державну або комунальну власність, на права й волі громадян. Основною фінансовою санкцією за адміністративні порушення, пов'язані із установленим порядком управління, мають форму штрафу, що стягується в доход держави. Адміністративну відповідальність за нецільове використання бюджетні кошти передбачені в ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У кримінальному кодексі кримінальна відповідальність наступає при здійсненні громадянами карного злочину проти держави або суспільства. Карне покарання здійснюється тільки по вироку судових органів. Об'єктом правопорушень у кримінальній відповідальності є правовий статус особи, що совершили злочин. Кримінальна відповідальність як правопорушення виникає між державою й злочинцем із приводу його особистих або майнових прав з моменту здійснення злочину. Кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, перевищення затверджених бюджетним законодавством меж використання бюджетних коштів; недотриманням вимог бюджетного законодавства із приводу пропорційного скорочення витрат бюджету або фінансування витрат бюджету передбачена ст. 210 Кримінального кодексу України.