5. Виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

В Україні виконання державного бюджету починається після його затвердження Верховною Радою та підписання президен­том. Кабінет Міністрів України за погодженням з нижчими ви­конавчими органами затверджує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Основним документом для виконання бюджету є бюджетний розпис, що складається і затверджується Міністерством фінансів України протягом місяця після вступу в чинність закону про Державний бюджет.

Відповідно до Бюджетного кодексу (ст. 2), бюджетний розпис - це документ, у якому встановлюється розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів на певні бюджетні періоди відповідно до бюджетній класифікації. Він є оперативним планом виконання державного бюджету, на підставі якого від­криваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бю­джетам, розпорядникам коштів, зараховуються кошти на реє­страційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шля­хом оплати рахунків, що супроводжуваний усебічним фінансо­вим контролем.

Згідно зі ст. 49 Бюджетного кодексу, Державний бюджет України виконують за бюджетним розписом, що його затверджує Міністр фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набуття чинності Законом про Державний бюджет України. Процедуру складання і виконання розпису Державного бюджету України визначає Інструкція про складання та виконання розпису Державного бюджету України, затверджена наказом Мінфіну України від 28.01.2002 р. № 57.

Бюджетні розписи є підставою для здійснення асигнувань з бюджетів. Бюджетне асигнування — це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджет­ного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здій­снення платежів із конкретною метою в процесі виконання бю­джету.

Узяття бюджетних зобов'язань відповідно до ст. 57 Бюджет­ного кодексу України є однією зі стадій виконання Державного або місцевого бюджету. Бюджетне зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яким необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Порядок здійснення зобов'язання регулює Бюджетний кодекс України.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'я­зання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Що стосується місцевих бюджетів, то Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, ви­конавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо виконавчих органів не створено) забезпечують безпосереднє виконання відповідних місцевих бюджетів. Місце­ві фінансові органи здійснюють загальну організацію й управ­ління виконанням відповідного місцевого бюджету, а також ко­ординують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Місцевий бюджет виконують за розписом, затвердженим ке­рівником місцевого фінансового органу. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами прогнозує й аналізує доходи відповідного бюджету.

Процедуру виконання місцевих бюджетів за видатками ви­значає ст. 51 Бюджетного кодексу. Після набуття чинності За­коном про Державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам заборонено приймати рішення, що призво­дять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюд­жетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визна­чення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийня­то відповідного рішення про місцевий бюджет, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати ви­трати з відповідного бюджету лише на цілі, визначені у рішен­ні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. До прийняття рі­шення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки заборонено.

Інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (окрім сіл і селищ) підлягає обов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту: Державного бюджету України - в газетах «Голоси України» та «Урядовий кур'єр»; місцевих бюджетів - у га­зетах, визначених відповідними радами.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України. Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005р. Державне казначейство у межах своєї компетенції зобов'язане забезпечувати казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; контроль за дотриманням учасниками бюджет­ного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерсь­кого обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.