2. Бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація - єдине систематизо­ване групування доходів, видатків (у тому числі кредиту­вання за вирахуванням погашення) і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльнос­ті, організаційного устрою тощо відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Бюджетного кодексу, Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію й зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України, зокрема Комітет із питань бюджету.

Бюджетна класифікація має такі скадові.

1. Класифікація доходів бюджету - відображено кодифікацію всіх видів надходжень, які підлягають зарахуванню в державний і місцеві бюджети. Доходи бюджету класифікуються по наступних розділах:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій із капіталом;

4) трансферти.

У ч. 2 ст. 9 Бюджетний кодекс визначає, що податковими надходженнями є встановлені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі. Треба звернути увагу, що поняття "податкові надходження" не властиво податковому законодавству (де використається термін "податкова система", "система оподатковування", "податки", "збори" і т.п.) і застосовуються винятково в Бюджетному кодексі. Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків, зборів, обов'язкових платежів дає Закон України "Про систему оподатковування" (ст. 14, 15), а вже стягнення кожного податку або збору здійснюють відповідно до окремому закону або декрету Кабінету Міністрів України. Це стосується загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України "Про систему оподатковування"). До неподаткових надходжень належать доходи від власності та під­приємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, дохо­ди від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів міс­цевого самоврядування, інших держав або міжнародних органі­зацій на безоплатній та безповоротній основі.

2. Класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету.

Видатки бюджету класифікують за: функціями, з виконан­ням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація вида­тків); економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видат­ків); ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (ві­домча класифікація); бюджетними програмами (програмна кла­сифікація).

Функціональна класифікація дає змогу відстежувати й ана­лізувати динаміку зміни державних видатків різного функціо­нального призначення та прогнозувати подальші видатки. Функ­ціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації, як розділи, де визначають видатки бюджетів на здійснення відпо­відно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; підрозділи та групи, в яких конкретизується спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування.

Економічна класифікація видатків деталізує використан­ня коштів за їх предметними ознаками. Такий розподіл дає змогу ви­окремити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету. За еконо­мічною класифікацією видатки поділяють на: поточні; капітальні видатки (капіталовкладення); кредитування з вирахуванням погашення.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх таких розпорядників. Перелік головних розпорядників коштів державного бюджету визначається Кабінетом Міністрів України і може бути уточнений під час складання чергового проекту державного бюджету.

Програмну класифікацію видатків бюджету застосовують при формування бюджету за програмно-цільовим методом на підставі бюджетних запитів головних розпорядників бюджет­них коштів. Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і добір програм на стадії стратегічного планування. Кожна програма має чітку мету реалізації, завдання, терміни й етапи (за наявності) фінансування.

3. Класифікація фінансування бюджету.

Визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхід­них для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фі­нансових ресурсів, що утворилися внаслідок перевищення дохо­дів бюджету над його видатками (до цієї групи належать платежі з погашення основної суми боргу). Поява даної класифікації по­яснюється переходом України до міжнародних стандартів ста­тистики державних фінансів.

Фінансування бюджету класифікують: за типом кредитора; за типом боргового зобов'язання, яке може емітуватися у формі облігацій внутрішньої та зовнішньої державних позик, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань; депозитів та цінних паперів, що їх використовують для управління ліквідніс­тю з погляду внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

4. Класифікація боргу.

Систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання дер­жави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Критерії класифікації боргу є аналогічними з класифікацією фі­нансування бюджету і взаємопов'язані з ним. Якщо класифіка­ція боргу за типом кредитора визначає зовнішнє або внутрішнє джерело, то за типом боргового зобов'язання розрізняють за­боргованості залежно від терміну розміщення фінансового зобо­в'язання — довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до року).