3. Бюджетні правовідносини: поняття, особливості, суб’єкти.

Бюджетні правовідносини — це суспільні відносини, врегу­льовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з розподі­лом, перерозподілом та витрачанням фінансових ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни.

Стаття 1 Бюджетного кодексу України закріплює, що цей документ регулює відносини, що виникають у процесі складан­ня, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду зві­тів про їх виконання, а також контролю за виконанням Держав­ного бюджету України й місцевих бюджетів.

Суб'єктами бюджетного права є особи, наділені правосуб'єктністю, тобто ті, що потенційно здатні бути учасниками бюджет­них правовідносин. Суб'єктами бюджетного права є:

1) держава, яка бере участь як єдина система органів.

2) органи місцевого самоврядування.

3) юридичні особи публічного права.

Учасниками бюджетних відносин не можуть бути фізичні особи, оскільки вони, згідно з чинним законодавством, не мають права безпосередньо отримувати кошти з бюджетів будь-якого рівня на власне фінансування. Фізичних осіб можуть лише опо­середковано залучати до бюджетних відносин як отримувачів бюджетних коштів, шляхом продажу товарів, послуг або виконання робіт розпорядникам бюджетних ресурсів, котрі, у свою чергу, можуть діяти лише у межах закріплених за ними бюджет­них повноважень.

Об'єктом бюджетних правовідносин є дії органів державної влади й управління із приводу формування, розподіли й використання централізованих фондів. Крім того, до об'єктів відносять бюджет, бюджетні кошти бюджетних установ й організацій, державні позабюджетні кошти й бюджетний процес.

Змістом бюджетних правовідносин є суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників цих відносин.

Особливості бюджетних правовідносин:

1) владний характер.

2 імперативний характер.

3) публічний характер.

4) динамічний характер.

5) періодичність.

6) тривалість бюджетних правовідносин.

7) велика деталізованість.

4. Джерела бюджетного права.

Джерелами бюджетно­го права є нормативно-правові акти, що містять норми та при­писи у сфері бюджету, бюджетної діяльності, бюджетних відно­син. Їх перелік міститься у ст. 4 Бюджетного кодексу України й охоплює:

1) Конституцію України (ст. 95) - визначає загальні засади фор­мування бюджетної системи України, побудовані на справед­ливому й неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

2) Бюджетний кодекс Украї­ни - кодифікований акт у сфері фінансової діяльності. Кодекс установив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). У Кодексі визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників, висвітлено міжбюджетні відносини. Бюджетний кодекс складається із загальної та особливої частин, що має шість розділів.

3) Закон про Державний бюджет України – щороку розробляє у порядку виключної бюджетної законодавчої ініціативи Кабі­нет Міністрів України та затверджує парламент за встановлени­ми процедурами. Його зміст із процесуаль­ного боку визначено Бюджетним кодексом України, Правилами оформлення проекту ЗУ про Державний бюджет України та Регламентом Верховної Ради України. Характерною ознакою зазначеного Закону є його періодичний характер, оскіль­ки Закон приймають на поточний бюджетний період — один рік.

4) інші закони, що регулюють бюджеті правовідносини;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й на ви­конання Бюджетного кодексу та інших законів України, що ре­гулюють бюджетні відносини;

6) нормативно-правові акти цент­ральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу, інших законів, нормативно-пра­вових актів уряду, що регулюють бюджетні відносини;

7) рішення про місцевий бюджет;

8) рішен­ня органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті від­повідно до Бюджетного кодексу та нормативно-правових актів уряду й центральних органів виконавчої влади.