2. Форми фінансового контролю

Форми фінансового контролю - це засоби конкретного вираження і організацій конкретних дій. Згідно часу проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний та наступний. Ці форми пов'язані між собою і відображають безперервний характер контролю.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових питань. Це може бути перевірка документів на основі яких розробляються нормативні обґрунтування використання грошових коштів, насамперед – бюджетів і кошторисів, на поточні роки.

Поточний фінансовий контроль є органічною складовою процесу оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він охоплює короткі проміжки часу. На основі аналізу даних оперативного і бухгалтерського обліку, інвентаризацій і візуального спостереження поточний контроль допомагає запобігти фінансовим правопорушенням, а також регулюванню фінансових ризиків.

Об'єктом фінансового контролю є документація яка безпосередньо пов'язана із сплатою або отриманням грошових коштів. Фактичні витрати регулярно порівнюються із діючими нормами, що дає змогу оперативно запобігати зловживанням, помилкам.

Наступний фінансовий контроль проводиться після того, як грошові операції вже завершено. Він носить ретроспективний аналіз. Ця форма здійснюється на основі аналізу звітів та балансів, а також методів ревізій та перевірок безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях. Він дає змогу всебічно проаналізувати нагромаджений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

3. Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю – це сукупність конкретних способів, засобів і прийомів які застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Серед основних методів фінансового контролю визначають: спостереження (моніторинг), облік, обстеження, аналіз, перевірку, ревізію.

Спостереження (моніторинг) передбачає постійне ознайомлення із загальним станом фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю, виконання ним управлінських рішень.

Облік передбачає проведення реєстраційної і аналітичної роботи, що дозволяє створення інформаційної бази. Використання цього методу характерно для органів контролю.

Обстеження передбачає використання прийомів зіставлення фактичного стану справ із нормативним. Воно полягає у вивченні окремих сторін фінансової діяльності, спирається на більш широке коло показників по відношенню до перевірки. При обстеженні використовують такі прийоми як опитування та анкетування. Підсумки обстеження використовують для оцінки фінансового положення об'єкта контролю, необхідності реорганізації підприємства і т. п.

Аналіз передбачає виявлення порушень фінансової дисципліни. Проводиться на базі поточної, або річної звітності. Його від інших методів вирізняє те, що він носить системний і по факторний підхід, а також використання таких аналітичних прийомів, як середні та відносні величини, групування, індексний метод та інше.

Перевірка це найбільш поширений метод фінансового контролю. Вона проводиться на місці із використанням балансових, звітних, витратних документів. Розрізняють: планові та позапланові; повторні та додаткові; повні, часткові, комплексні або тематичні; суцільні та вибіркові; виїзні та камеральні; формальні та арифметичні; позавідомчі та відомчі перевірки. Як правило, має характер обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою. Позапланові перевірки проводяться тільки на основі рішення суду.

Ревізія – це найважливіший метод фінансового контролю, який здійснюють спеціальні органи фінансового контролю для виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. Ревізор має широкі повноваження що дозволяє глибоко аналізувати фінансово - господарську документацію на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально – технічних ресурсів,своєчасності і повноті звітності. Розрізняють ревізії комплексні і тематичні; повні, часткові, суспільні; документальні і фонетичні; планові і позапланові.

Проведення ревізій регламентується діючим нормативним законодавством, повинно мати під собою обґрунтовані підстави. Позапланову ревізію можна здійснювати лише на підставі рішення суду.

За наслідками ревізії складають акт. Акт ревізії - це службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення комплексної, тематичної чи фінансової ревізії, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні й порушення законів та інших нормативно-правових актів.