2. Фінансові правовідносини.

Фінансове правовідношення визначається як суспільне відношення, врегульоване нормою права, учасники якого наділені відповідними юридичними правами й обов’язками.

У фінансових правовідношеннях спостерігається єдність матеріального змісту і юридичної форми. Матеріальним змістом є поведінка суб’єктів, а юридичним – суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників, що встановлені фінансово-правові нормативи. Згідно з цим норми через правовідносини впливають на поведінку людей, а держава, використовуючи знання законів розвитку суспільних відносин, обирає конкретні форми їх формування.

Особливості фінансових правовідносин пов’язані із наступним:

• Обов’язковим об’єктом завжди є гроші або грошові зобов’язання, пов’язані з формуванням та використанням грошових фондів;

• Вони виникають у сфері публічної фінансової діяльності держави, пов’язані з дією законів вартості та товарно-грошових відносин, розподільчим характером створених коштів на задоволення потреб суспільства;

• Одним із суб’єктів цих відносин завжди є держава або уповноважений нею орган державної влади.

Суб’єктами фінансових правовідносин можуть бути як держава, так і муніципальні утворення, громадяни (фізичні особи), юридичні особи та організації, які не наділені правами юридичної особи. Учасники правовідносин мають бути наділені такою юридичною властивістю, як право суб’єктивність, яка включає правоздатність і дієздатність.

Об’єктами фінансових правовідносин є публічні фонди коштів) те на що направлена поведінка учасників фінансових правовідносин), у зв’язку з їх утворення і використанням.

Умовою для існування фінансових правовідносин вступають юридичні факти, тобто передбачені законом життєві обставини (дії або події), які викликають певні наслідки, пов’язані із виникненням, зміною або припинення у окремих юридичних або фізичних осіб фінансових прав і зобов’язань.

Юридичні факти у вигляді юридичних подій – це обставини, що не залежать від волі їх учасників, але спричиняють виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин. За наслідками юридичні факти поділяють на правовірні, право замінювані, правоприпинювані.

Суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації публічної фінансової діяльності держави, характеризують різнобарвністю, що приводить до формування складної специфічної системи право утворень. Фінансові правовідношення відбивають особливості (специфіку) соціально-економічних відносин кожної ланки фінансів, що дає змогу класифікувати їх на такі види:

• Бюджетні правовідносини;

• Податкові правовідносини;

• Не податкові правовідносини;

• Фінансові правовідношення у галузі державного та банківського кредиту;

• Фінансові правовідношення у галузі страхування;

• Правовідносини, що виникають у галузі видатків;

• Фінансові правовідносини з приводу регулювання грошового обігу і розрахунків;

• Валютні правовідношення.

Тема 4. Правові засади організації фінансового контролю в Україні

1. Поняття й значення фінансового контролю

Фінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, муніципальних, суспільних та інших хазяйнуючих суб'єктів, яка спрямована на перевірку своєчасності, законності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти формування публічних фондів, коштів із метою виконання завдань і функцій держави і територіальних громад та ефективного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Для фінансового контролю характерні оперативність, цілеспрямованість, обґрунтованість, дієвість, гласність, різнобічність.

Згідно суб'єктного складу контролюючих органів фінансовий контроль може бути державним, відомчим, внутрішньогосподарським, фінансово-кредитних органів (банківський надзор), суспільним та незалежним (аудиторським).

Фінансовий контроль направлено на забезпечення правопорядку й законності в процесі фінансової діяльності. Його завдання полягає в попередженні фінансових порушень при формуванні, розподілі та використанні публічних грошових фондів. Діяльність фінансового контролю забезпечується тісним зв'язком, взаємодією між органами фінансового контролю, дотримання і розвитку положень Лімської Декларації керівних принципів контролю (The Lima Declaration of Yuidelines on Auditing Precepts).

Об'єктом фінансового контролю є грошові відносини, що виникають при формуванні й використанні фінансових ресурсів у матеріальному виробництві й невиробничій сфері, у всіх ланках фінансової системи.

Суб'єктом державного фінансового контролю є держава в особі органів державної влади.

Предметом фінансового контролю є фінансові операції, пов'язані зі створенням і використанням коштів фондів.

Правове регулювання фінансового контролю здійснюється нормами фінансового права. Фінансовий контроль є, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого втримуються як у Загальної, так й в Особливої частини. До Загальної частини фінансового права варто віднести фінансово-правові норми, що регулюють загальні принципи, мету й завдання, організацію й порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів і методів. Фінансово-правові норми, що передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони ставляться до Особливої частини.