3.Кладка з великих блоків правильної форми

Кладка фундаментів і стін підземної частини будівлі. Після розбивання осей будівлі і влаштування піщаної або бетонної підготовки укладають фундаментні блоки-подушки, насамперед по кутах будівлі, потім через кожні 15...20 м – аналогічні проміжні маякові блоки і після цього по натягнутому вздовж лінії фундаментів дроту – усі інші блоки першого ряду. Зверху над ними влаштовують армований пояс із цементного розчину М 100 завтовшки 30 мм (рис. 3, ї, й). Діаметр арматурних стрижнів 8... 10 мм.

Фундаментні та стінові блоки підземної частини укладають за допо­могою самохідного стрілового або баштового крана з укороченою або нормальною баштою.

По верхньому обрізу останнього ряду стін підвалу влаштовують 15...20-сантиметровий пояс із бетону, армований сталевими стрижнями діаметром 12... 14 мм.

По поверхні поясу роблять гідроізоляцію з двох шарів руберойду на бітумній мастиці.

Кладка стін наземної частини будівлі. Великі блоки зовнішніх стін установлюють рядами під розшивку швів або під облицювання, а блоки внутрішніх стін – під штукатурку.

Залежно від кількості рядів блоків, що припадають на один поверх, великоблокові будівлі зводять з дво-, три- або чотирирядною розрізкою стін (рис. 4, а – г).

Процес зведення стін великоблокових будівель складається з роз­кладання розчину, піднімання й встановлення блоків на місце, запов­нення вертикальних швів і міжблокових порожнин розчином, вклади­шами, законопачування і розшивки швів.

4. Організація робочого місця і праці мулярів

Робоче місце муляра є частиною загального фронту робіт ланки, в межах якої розташовані елементи конструкцій, матеріали й інструмент та пристосування і пере­міщуються робітники. Робоче місце складається з трьох зон — робочої, матеріалів і допоміжної (рис. 5). У робочій зоні — смузі 0,6...0,7 м завширшки між кладкою і матеріалами — працюють муля-ри. Зона, у якій розміщені матеріали (пакети цегли і дрібних блоків, ящики з розчином тощо), займає смугу 1,3...1,5 м завширшки, а зона проходу робітників — допоміжна зона — 0,5...0,6 м. Загальна ши­рина робочого місця муляра становить 2,4...2,8 м. Розміщення матеріалу має сприяти ефективному виконанню операцій.

Розчин і стінові матеріали для глухих стін розкладають уздовж фронту робіт почергово. Якщо стіна з прорізами, цеглу і дрібні блоки розміщують проти простінків, а розчин — проти прорізів. Для кладки стовпів цеглу розміщують по один бік стовпа, а розчин — по другий. Під час кладки полегшених конструкцій стінові матеріали розміщують по черзі з пакетами легкобетонних вкладишів або ящиками з легким сипким заповнювачем. Якщо стіни зводять з одночасним облицьовуванням, ширину зони матеріалів збільшують до 1,5 м, оскільки останні слід розміщувати у два ряди: у першому - камені й розчин^ у друго­му — облицьовувальний матеріал. Стінові матеріали слід подавати на робоче місце заздалегідь (на 2...4 год роботи), а розчин — перед почат­ком кладки.

Продуктивність праці муляра великою мірою залежить від висоти рівня кладки. Муляри досягають найвищої продуктивності при укладанні ка­менів на висоті 0,5...0,6 м від рівня робочого місця; на початку кладки та із зростанням її висоти продуктивність знижується. Тому стіну по висоті поділяють на яруси. Висота ярусу кладки має дорів­нювати 1,2 м, якщо товщина стіни до 2'/₄ цеглини, та 0,9 м, якщо товщина у 3 цеглини.Організація праці бригади мулярів полягає у визначенні рівня спе­ціалізації окремих ланок, їхнього кваліфікаційного і чисельного складу. Робочі операції, що становлять процес кам'яної кладки, не рівноцінні за складністю. Викладувати маяки, кріпити порядовки, встановлювати причалку, класти верстові ряди, облицьовувати стіни і контролювати їхню якість повинен муляр високої кваліфікації, а подавати розчин, камені й класти забутку можуть менш кваліфіковані муляри (підручні).

Процес кам'яної кладки можна організувати потоково-розчленова­ним або потоково-конвеєрним (кільцевим) методом.