3. Види підприємницької діяльності.

4. Механізм створення власної справи.

1. Підприємницька ідея.

Створення власної справи це завжди великий ризик. При створенні власної справи завжди необхідно пам’ятати, що це не тільки дає можливість заробити, але і несе за собою відповідальність за функціонування, розвиток та виживання. Стати підприємцем може кожен, залишаються ними тільки ті, хто нестандартно думає, має силу волі, цілеспрямованість, велику працездатність та спрямованість на постійні пошуки нового.

Рішення стати підприємцем включає в себе наступне:

• бажання створення власної справи;

• відказ від попередньої кар’єри та готовність змінити свій стиль життя;

• впевненість в тому, що власна справа – це престижно;

• можливість створення власної справи (гроші, умови);

• впевненість в реальності створення власної справи.

Вихідною позицією створення власної справи є ідея. Це ідея нової продукції, послуги, механізм реалізації, управління виробництвом та інше.

Джерелами нової ідеї можуть бути:

• інформація органів влади;

• інформація вчених;

• думка підприємців;

• відгуки споживачів;

• науково-дослідницькі та конструкторські розробки.

Після того, як ідея сформувалась та визріла, необхідно вибрати вид діяльності в сфері:

• виробництво;

• послуги;

• ідеї (НДР, винахідництво, технології, рецептура, матеріали, методичні, літературні, художні твори, комерційні послуги, інноваційна діяльність, продаж авторських прав);

• комерційна діяльність (роздрібна та оптова торгівля, створення профільних, універсальних та спеціальних магазинів, нерухомість, торгово-посередницька, біржова діяльність, аукціони, комерційні банки, фінансові групи);

• зовнішньоекономічна діяльність – науково-технічна та промислова кооперація, створення представництв, СП, консалтинг, маркетинг, туризм, навчання, стажировки, експорт-імпорт, валютно-кредитні, лізингові, виставки, конференції, тендери.

2. Засновницькі документи.

До засновницьких документів відносяться Статут та Засновницька угода. Статут та Засновницька угода мають самостійне значення і однакову юридичну силу. Тому вони реєструються та перереєструються, як правило, одночасно. Ці документи не повинні дублювати один одного, хоча окремі положення в них однакові. Це відноситься до назви підприємства, його юридичної адреси, величини статутного фонду, величини внеску кожного засновника, порядку і термінів внесення вкладів, формування та повноваження органів управління, умов ліквідації.

Законодавство не містить спеціальних вимог до змісту Статуту та Засновницької угоди. Але поряд з цим в Законі України “Про підприємства” визначені обов’язкові ознаки Статуту будь-якого підприємства. До таки ознак відносяться:

• визначення власника підприємства;

• назва підприємства;

• місцезнаходження (юридична адреса);

• предмет та цілі діяльності;

• органи управління, порядок їх формування та повноваження;

• порядок створення власності;

• умови реорганізації та ліквідації.

Ціль Статуту – дати повну уяву про правовий статус підприємства, як самостійної господарської одиниці.

Статут повинен вміщати наступні розділи:

1. Загальні положення;

2. Предмет, основні цілі та напрямки діяльності;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Права підприємства;

5. Засоби (фонди) підприємства;

6. виробничо-господарська діяльність;

7. Управління підприємством та його трудовим колективом;

8. Організація та оплата праці;

9. Розподіл прибутків та відшкодування збитків;

10. Облік, звітність та контроль;

11. Припинення діяльності підприємства.

Сутність засновницької угоди полягає в тому, що вона є різновидністю угоди про сумісну господарську діяльність із створенням самостійної юридичної особи.

Його зміст – це об’єднання власності (капіталу) та підприємницьких зусиль з метою отримання прибутків. Тому основою для засновницької угоди є визначення всіх параметрів взаємовідносин між засновниками.

Структура засновницької угоди має наступні розділи:

1. Вступ (преамбула);

2. Предмет угоди;

3. Загальні положення;

4. Юридичний статус підприємства;

5. Види діяльності підприємства;

6. Статутний доход та внесок засновників;

7. Права та обов’язки засновників;

8. Управління підприємством;

9. Розподіл прибутків та відшкодування збитків;

10. Інші умови;

11. Відповідальність за порушення угоди;

12. Умови виходу із угоди;

13. Про комерційну таємницю;

14. Умови та терміни надбання чинності угоди;

15. Про порядок ліквідації підприємства.

Процес підписання засновницьких документів:

1. Підготовча робота (усвідомлення цілей, завдань, методів);

2. Попередні переговори з потенційними засновниками;

3. Збір та узагальнення матеріалів;

4. Розробка засновницьких документів;

5. Юридичні та економічні консультації;

6. Підготовка та проведення зборів засновників.

Перше рішення зборів про наміри сумісної діяльності із створенням юридичної особи оформлюється протоколом, який підписують всі засновники.

Після підготовки засновницьких документів проводяться другі збори засновників на яких проводиться затвердження Статуту та засновницької угоди. Їх підписують всі засновники, нотаріально завіряють та передають на реєстрацію в відділ реєстрації юридичних осіб районної державної адміністрації.

В засновницькій угоді особливу увагу приділяють статутному фонду підприємства.