3. Відносини власності

а) у контексті орієнтально-узагальненого погляду на проблему ви­никнення писаного права, важливим є питання права власності. Курсанту (студенту) не обійтися без певного абстрактного уявлення про феномен “власності” взагалі. Право власності – відносини між суб’єктами права з приводу матеріальних і нематеріальних благ (речей);

б) усвідомлення права власності як інституту передбачає з’ясування низки питань (його компонентів): об’єкти права власності; суб’єкти права власності; форми (види) права власності; способи набуття права власності; право володіння; право держання; право на чужу річ.

4. Речі

Окреме питання інституту права власності, що потребує усвідом­лення – поняття “речі” (або речове право); класифікація речей; речі що знаходяться в обороті; речі що знаходяться поза оборотом (або вилучені з обороту).

5. Зобов’язальні відносини

а) правове регулювання відносин власності не можливе без усвідом­лення конструкції зобов’язання;

б) умови виникнення зобов’язань (договори і делікти);

в) розвиток, насамперед, договірних зобов’язання супроводжувався формуванням уявлення про форми (види) договорів, законні і незаконні договори (з точки зору суб’єктів, з точки зору договорів, з точки зору ре­чей), можливість розірвання договору, принципи договорів;

г) забезпечення договірних зобов’язань: завдаток, неустойка, пору­чительство, заклад тощо.

6. Родинно-сімейні відносини

Як важливий суспільний інститут, одержав детальну регламентацію. У зв’язку з цим історично сформувалося коло питань, які знайшли відо­браження в нормативно-правових актах: а) поняття родини, шлюбу; б) під­стави для укладення шлюбу; в) суб’єкти шлюбних відносин їх вік; г) статус подружжя; д) статус дітей; е) умови розірвання шлюбу, умови визнання шлюбу недійсним; ж) усиновлення, опіка, піклування, права й обов’язки опікуна й піклувальника.

7. Спадкові відносини

а) поняття спадку, види спадкування;

б) поняття заповіту, форми заповіту, свобода заповіту, обмеження заповітних розпоряджень;

в) поняття наслідування за законом, рівні спадкоємців.

8. Правопорушення і покарання

а) порушення права (правопорушення) отримало найбільш детальну правову регламентацію. Кількість приписів НПА, особливо в стародавній період історії права і держави, присвячених правопорушенням перевищує кількість приписів які регламентують інші сфери суспільних відносин. Що визначило ряд наукових позицій, які наполягають, що саме з природи пра­вопорушення став можливим розвиток і розуміння феномену самого права (див.: Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков: Фолио, 1999.). Ураховуючи важливість цієї соціальної і юридичної проблеми як в минулому так і на сучасному етапі розвитку державно-правового буття, усвідомлення всієї проблематики сфери правопорушення є вкрай важли­вим для сприйняття сучасного кримінального законодавства;

б) кожна правова пам’ятка презентувала свої оригінальні уявлення (кримінально-правові інститути) у сфері кримінальних відносин: поняття злочин, співвідношення між злочином і деліктом, співвідношення між зло­чином і правопорушенням, поняття тяжкий злочин;

в) об’єкти (права і інтереси осіб, чиї інтереси і цінності є сферою злочинного впливу) і суб’єкти (фізична особа, підсудність) злочинів;

г) об’єктивна сторона злочину (діяння: дія, і бездія або бездіяльність, види злочинних наслідків – матеріальні (майнова шкода, фізична шкода) і нематеріальна (моральна, політична тощо), способи скоєння злочинів (об­ман, фізичне або психічне насильство), час місце);

д) суб’єктивна сторона злочину (умисна форма вини: пряма и не­пряма; необережна форма вини: легковажність і злочинна легковажність; подвійна форма вини); мотив і ціль злочину;

є) стадії скоєння злочину (незакінчений злочин: приготування і пося­гання; і закінчений злочин);

ж) співучасть та його види (виконання, організація, підбурювання, пособництво), відповідальність співучасників;

з) обставини, які виключають злочин, обставини які посилюють зло­чин, обставини які послаблюють злочин;

и) множинність злочину (неодноразовість, сукупність, рецидив);

к) проблема покарання є невід’ємною складовою кримінального за­конодавства. Більше того, уявлення про злочин, особливо стародавнього періоду історії держави і права, часто залежало від характеру покарання. Потребує з’ясування поняття покарання, цілі покарання, форми покарання, види покарання тощо.