68. Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність — це невигідні наслідки майнового характеру, що покладаються на особу, яка вчинила цивільне правопорушення, не виконала чи неналежно виконала зобов’язання або посягнула на абсолютні майнові чи особисті немайнові права чи блага інших осіб.

Притаманні такі функції, як виховна, попереджувальна, каральна, компенсаційна.

Види. залежно від підстав її виникнення: Договірна — це відповідальність, яка настає в результаті порушення боржником своїх зобов’язань за договором, тобто у правовідносинах, які вже існують. Недоговірна — це відповідальність, яка виникає із заподіяння шкоди внаслідок правопорушення. Правопорушник – боржник, потерпілий – кредитор.

За обсягом цивільно-правову відповідальність поділяють на повну (шкода відшкодовується в повному обсязі); підвищену, а також обмежену (відшкодовується лише реальна шкода і не відшкодовується упущена вигода;).

Якщо у правовідносинах є кілька боржників, то може наставати дольова, солідарна або субсидіарна відповідальність. Дольова відповідальність означає, що кожен з боржників повинен виконати зобов’язання, відповідати за завдану шкоду у певній частці, яка визначається законом або договором. Якщо ж ці частки не визначені, то частка відповідальності кожного з боржників є рівною.

Цивільно-правова відповідальність настає за наявності юридичних фактів, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення: 1) протиправність дій боржника; 2) наявність шкоди майнової (збитків) чи немайнової; 3) наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і виникненням збитків; 4) вина боржника.

Протиправність поведінки означає, що вона суперечить нор­мам права і порушує суб’єктивні права інших учасників цивільних правовідносин.

Шкода являє собою втрати майнового або немайнового характеру, що є наслідком протиправної поведінки боржника. Майнова шкода, виражена в грошах, — це збитки. Збитки поділяють на реальну шкоду та упущену вигоду

Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної дії. Форми: умислу та необережності. Вина на обсяг об’єктив­ної шкоди не впливає.

Бор­жник не несе відповідальності, якщо належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. або в результаті випадку — обставин, в яких немає вини сторін, та можливість настання яких боржник не міг і не повинен був передбачити.

Принцип презумпції вини бор­жника: він вважається винним, поки не доведе що неналежне виконання зобов’язання (шкода) виникло не з його вини.

Обсяг відповідальності залежить від завданих кредиторові збитків. Розмір повинен обґрунтувати й довести кредитор. Розмір відшкодування визначається судом,враховуються вимоги розумності і справедливості, відшкодовується незалежно від майнової шкоди

69.Спадкування за законом в Україні.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Ця черговість може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. 2 - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. 3 - рідні дядько та тітка спадкодавця. 4 - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. 5-ін родичі до шостого ступеня споріднення включно.6 - утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманець - неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники - частку, яка належала б їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця). Двоюрідні - частку, яка належала б їхнім матері, батькові. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки та усиновлювач і його родичі прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. за усною угодою їх можна змінити, якщо це стосується рухомого майна. за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.