8. Теорії походження мови.

9. Українська мова серед інших мов світу. Українська мова та її територіальні діалекти.

10. Фонетика. Графіка української мови. Алфавіт.

11. Морфеміка і словотвір.

12. Способи словотвору в українській мові.

13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові.

14. Лексика та лексикологія.

15. Групи слів у лексиці.

16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми.

17. Фразеологія української мови.

18. Класифікація фразеологізмів.

19. Лексикографія. Види словників.

20. Синтаксис та пунктуація української мови.

21. Просте речення. Односкладне речення.

22. Види складних речень.

23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.

24. Види та форми усного ділового спілкування.

25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.

Функціональний мовний стиль – це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мови і відповідно до цього має свої особливості добору і використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів. Кожен стиль має:

Сферу поширення;

Призначення;

Систему мовних засобів;стилістичні норми;

Підстилі;

Жанри реалізації.

У сучасній українській мові розрізняють 5 основних функціональних стилів(розмовний, науковий, публіцистичний, художній, офіційно-діловий) та два допоміжних(епістолярний, конфесійний).

26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси.

Офіційно-діловий стиль – це сукупність мовних засобів призначених для регулювання ділових сосунків спілкування на державно-ролітичному рівнях, у законодавстві, сфері управління адміністративно-територіальної діяльності.

Основне призначення: регулювати ділові стосунки офіційно-діловох мовної сфери. Головні ознаки: 1) регулятивно-імперативний характер;

2) документальність(кожен діловий папір повинен мати характер документа);

3) стабільність(тривалий час зберігає традиційну форму);

4) сувора регламентація тексту.

Лексичні особливості ОДС:

• широке використання суспільно-політичної та адміністративної термінології;

• специфічна фразеологія (фразеологічні сполучення – ініціювати питання, ставити питання, підняти питання);

• відсутність емоційно-експресивної лексики та будь-якої авторської індивідуальної манери;

• синонімія має бути зведена до мінімуму.

Морфологічні особливості:

• перевага іменних частин мови над дієсловом;

• часте використання дієслів наказового способу;

• мінімальне застосування прислівників, особових займенників, вигуків та часток.

Синтаксичні особливості:

• прямий порядок слів;

• часте використання дієприкметникового та дієприслівникового зворотів;

• перевага складних речень над простими;

• перевага складнопідрядних речень над складносурядними;

• використання техніко-стилістичного засобу.

Підстилі ОДС:

• законодавчий;

• дипломатичний;

• юридичний;

• адміністративно-канцелярський.

27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови.

Розмовний стиль

1. Побутові та виробничі стосунки.

2. Бути засобом невимушеного спілкування, а також бути засобом жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, зясування виробничих та побутових стосунків.

3. Основні ознаки: Безпосередня участь у спілкуванні, усна форма спілкування, невимушеність спілкування, непідготовленість(неформальність); використання несловесних засобів (логічний наголос, тембр, поза, жести, міміка, ситуація та емоційні реакції).

4. Основні мовні засоби: Емоційно-експресивна лексика, суфікси суб’єктивної оцінки; прості, переважно короткі речення; часте використання діалектизмів, фольклоризмів, просторічної лексики, скорочених слів; часте використання займенників.

5. Підстилів немає. Типові форми мовлення – це усні діалоги та полілоги.

6. Жанри реалізації: бесіда, лист.

Розмовний стиль не регламентуються стилістичними нормами.

Публіцистичний стиль

1. Громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність та навчання.

2. Активний вплив на слухача (читача), спонукання його до діяльності та пропаганда.

3. Основні ознаки: доступність мови, її формування; поєднання логічних доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; широке використання художніх засобів, а особливо гіпербол, метафор та порівнянь.

4. Основні мовні засоби: лексика насичена суспільно-політичними, громадсько-політичними, соціально-економічними термінами, закликами, гаслами; переважання іншомовних суфіксів (-іст(ист)); вживання в переносному значенні образної лексики та емоційно-оцінювальних слів; ключове вирішальне значення мають влучні, інтригуючи заголовки.

5. Підстилі публіцистичного стилю:

   1. Стиль ЗМІ(часописи, журнали, газети, ЗМІ, радіо, телебачення)

   2. Художньо-публіцистичний (памфлети, фелейтони, політичні доповіді, нариси)

   3. Есе – це короткі нариси вишуканої форми

   4. Науково-публіцистичний(літературно-критичні статті, огляди, рецензії)

Науковий стиль

1. Наукова діяльність, науково-технічний прогрес та освіта.

2. викладення наслідків досліджень, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ.

3. Основні ознаки: точність і лаконічніст висловлення; аргументація тверджень; однозначне пояснення причино-наслідкових зв’язків(детермінація); докладні висновки.

4. Основні мовні засоби: значна кількість наукової терміноології; наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, знаків та означень; використання суто наукової термінології, наукових фразеологізмів; залучення цитат та посилань на першоджерела; монологічний характер текстів з відсутністю авторської індивідуальної манери.

5. Підстилі:

   1. Власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна робота, реферат та тези)

   2. Науково-популярний(науково-популярна стаття)

   3. Науково-навчальний (лекція, семінар, підручники, посібники, енциклопедичні словники тощо).

Художній стиль

1. Мистецтво, культура, освіта.

2. Впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

3. Основні ознаки: образність; поетичний живопис (мелодика та ритмомелодика мови); естетика мови; зображуваність(це художні засоби або тропи).

4. Основні мовні засоби: наявність усього багатства лексичної системи української мови; запровадження авторських новотворів; уведення зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, жаргонізмів тощо.

5. Підстилі:

   1. Епічний, або прозовий(епопея, роман, повість, оповідання, новела, казка)

   2. Ліричний, або поетичний (поезія, балада, гімн, елегія, ода)

   3. Драматичний (драма, комедія, трагедія, водевіль)

   4. Комбінований (ліро-епічний, драма-феєрія, усмішка)