Тема 2.3 Педагогічна майстерність в професійній діяльності фахівців сфери туризму. План

1. Сутність понять педагогічна майстерність, педагогічні здібності.

2. Педагогічна культура, її структура.

- культура саморегуляції фахівця сфери туризму;

- культура і техніка мови;

- культура невербального спілкування.

3. Діловий етикет в діяльності туристського підприємства.

Як розуміти поняття педагогічна майстерність?

Майстерність завжди розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній. Майстерність це -

„ високе мистецтво виховання і навчання”, - Педагогічна енциклопедія.

„синтез наукових знань, умінь і навиків методичного мистецтва і особистих якостей вихователя” (Щербаков А.И. Формирование личности учителя в системе высшего образования).

„інтегрований показник ступеня готовності конкретної людини до виконання професійного обов'язку вчителя і вихователя” (Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования).

Хоча педагогічна майстерність виявляється в діяльності, проте вона не зводиться до неї. Не можна обмежити її лише високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених умінь. Сутність майстерності – в особистості фахівця, в його засобах педагогічної взаємодії в кожній конкретній ситуації навчання і виховання.

Педагогічна майстерність – прояв педагогом свого „Я” в професії, самореалізація особистості фахівця в педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток особистості.

Фахівець у сфері туризму повинен керувати собою і через себе – всіма компонентами педагогічної діяльності (мета, суб'єкт, об'єкт, засоби, результат) на підставі зворотного зв'язку:

• усвідомлення мети діяльності і результатів її досягнення;

• бачення внутрішньої картини світу людини і того, як вона сприймає дії наставника;

• вибір оптимальних засобів впливу і корекції педагогічної позиції на підставі аналізу результатів відповідно до поставлених завдань.

Спрямованість на особистість дає можливість вибрати мету і спонукає до пошуку способів її реалізації – педагогічних технологій і техніки. Усвідомлення мети і результату організованого процесу розвитку зумовлює потребу в знаннях, даючи можливість осмислювати суперечності між вибраною програмою виховання і реальним процесом її здійснення. Саме це є внутрішнім стимулом самовиховання фахівця, прагненням отримати необхідні уміння, поглибити знання.

Отже, майстерність можна розглядати:

- як щонайвищий рівень педагогічної діяльності (якість результату);

- як прояв творчої активності особи фахівця (психологічний механізм успішної діяльності).

Педагогічна майстерність – це комплекс певних властивостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності.

Типові ознаки педагогічної майстерності:

• педагогічна майстерність – це характеристика безпосередніх дій, які відповідають певній ситуації;

• поняття „майстерність” – невідривно від конкретної особистості, а тому завжди має глибоко індивідуальний характер;

• майстерність не можна передати, передаються лише окремі приклади, зразки дій, рекомендації, поради;

• майстерність – це інтеграційне поняття, яке передбачає синтез знань, досвіду і якостей особистості;

• майстерність – це особливий стан творчого самовираження, активності, різнопланового бачення ситуації, її глибокого усвідомлення або розвиненої інтуїції;

• майстерність – це здатність рухатися до мети, чітко уявляти її; прагнення до удосконалення і завершення початої справи на найвищому якісному рівні.

Складові педагогічної майстерності :

1. Гуманістична спрямованість.

2. Професійна компетентність (професійні знання).

3. Педагогічні здібності.

4. Педагогічна культура.

5. Педагогічна техніка.

Гуманістична спрямованість - це система, здатна до самоорганізації особистості:

• бачити особистість, відчувати, розуміти і допомагати;

• в кожній маленькій справі бачити велику мету;

• „ростити” особистість через відкриття, а не насадження;

• відповідати за свій вплив;

• відчувати моральне задоволення від розвитку вихованців.

Гуманістична спрямованість виявляється як активна позиція. Гуманістична спрямованість є проявом здатності бачити великі завдання по малих справах. Вона дає можливість оцінювати свою діяльність з погляду не тільки безпосередніх, але і опосередкованих результатів, тобто тих позитивних індивідуальних змін в життєдіяльності і структурі особистості своїх вихованців, частковим організатором яких ти є сам як особистість, відповідальна за якості організації виховного процесу.

Професійна компетентність – знання предмету, методики його викладання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, яка потребує уміння синтезувати матеріал для успішного вирішення педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій, які зумовлюють необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Рішення кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань фахівця.

Майстерність педагога – в „олюдненні”, натхненності знань, які не переносяться з книжок в аудиторію, а подаються як власний погляд на світ. На ґрунті професійних знань формується педагогічна свідомість – принципи і правила, щодо дій і вчинків педагога. Ці принципи і правила кожний фахівець виробляє на підставі власного досвіду, але осмислити, усвідомити їх можна лише за допомогою наукових знань, які потребують систематичного поповнення. Професійні знання повинні формуватися в той же час на всіх рівнях: методологічному, теоретичному, методичному, технологічному.

Педагогічні здібності – забезпечують швидкість самовдосконалення. Педагогічні здібності – сукупність якостей особистості, достатні і необхідні для успішного виконання професійно-педагогічної діяльності.

1 група – дидактичні здібності – уміння викладати навчальний матеріал;

2 група – організаційні – уміння планувати і проводити певну діяльність;

3 група – комунікативні – уміння спілкуватися;

4 група – перцептивні – здатність зрозуміти внутрішній світ людини по її зовнішніх ознаках;

5 група – сугестивні – здатність здійснювати навіювання;

6 група – навчально-пізнавальні – пошук додаткової інформації, науковий пошук.

Здібності в педагогічній діяльності можна оцінювати залежно від того, як швидко йде професійне навчання.

Педагогічна техніка – форма організації поведінки педагога або фахівця (зовнішня, внутрішня). Педагогічна техніка – це уміння використовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, це прийоми володіння собою (своїм організмом, настроєм, увагою і уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними і невербальними засобами спілкування).