2. Методи звернення до волі та вчинку:

• Вимога – є спосіб прямого впливу на свідомість і волю людини з метою організації або координації її поведінки і діяльності. Вона змушує до обов'язкового виконання розумної, життєво виправданої, педагогічно доцільної волі вихователя, колективу, його довіреної особи, виховує здібність подання вимог до себе, спирається на повноваження і авторитет педагога і колективу. Використовуються: наказ, настійлива порада, переконливе прохання, докір, загроза покарання.

• Навіювання – засіб маніпулювання свідомістю особистості. Досягається за допомогою психологічних засобів збудження пристрастей, нав'язування думок, введення в оману, утиск відчуттів, залякування, духовного підвищення або приниження особистості, переоцінки або недооцінки її фізичних або моральних сил. Засоби – масові заходи, індивідуальна обробка свідомості, музика, уявлення, що театралізуються, гала-концерти, шоу, урочисте виконання ритуалів, обрядів.

• Вправа – залучення до систематичної, спеціально організованої, суспільно корисної діяльності, яка сприяє формуванню навиків культурної поведінки, різноманітної діяльності, спілкування в колективі і т.д. Організовуються як активні, які ритмічно повторюються дії, прийоми, способи або як система відрегульованої поведінки людини в типових ситуаціях

• Заохочення – метод зовнішнього активного стимулювання, збудження до позитивної, ініціативної, творчої діяльності, здійснюється за допомогою громадського визнання успіхів, нагородження, задоволення духовних і матеріальних потреб. Воно не повинне стати буденною справою, або предметом торгу. Повинно бути адекватно вчинку і погоджено з колективом учнів. Засоби – схвалення, усна або письмова подяка, цінна нагорода, похвальна грамота, лист з вдячністю і т.д.

• Покарання – спосіб конфліктного гальмування, припинення свідомо здійснюваної шкідливої, аморальної діяльності. Має сенс тільки тоді, коли покараний розуміє за, що він покараний. Повинне бути суворо індивідуальним, відповідним вчинку і використовуватися не часто.. Велике значення при визначенні покарання мають: врахування вікових і індивідуальних особливостей особистості; міра авторитету педагога, вихователя, фахівця.

Вибір методів виховання

Немає методів добрих або поганих. Залежно від педагогічної ситуації той або інший метод виховання виступає як самий оптимальний шлях досягнення мети. Оптимальним називається найвигідніший шлях, який дозволяє швидко і без зайвих витрат часу, енергії, засобів досягти наміченої мети.

Методи туристського виховання:

• методи безпосереднього виховного впливу ( бесіда, лекція, позитивний приклад);

• методи опосередкованого виховного впливу ( педагогічна вимога, громадська думка, створення виховних ситуацій);

• методи самовиховання.

Який варіант оптимальний для виховання особистості в туризмі?

1.Необходимо вибрати методи, які оптимально сприяють реалізації основних цілей виховання.

2. Обґрунтувати ефективність забезпечення виховних заходів в процесі туристської діяльності.

3. Забезпечити оптимальну методику виховної роботи з різними категоріями туристів.

Загальні чинники, які визначають вибір методів виховання:

• Цілі і задачі виховання;

• Зміст виховання;

• Вікові особливості вихованців;

• Рівень сформованості колективу туристської галузі;

• Індивідуальні і особові особливості фахівців;

• Умови виховання (матеріальні, психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, відносини в колективі і т.д.);

• Засоби виховання (наочність, засоби масової інформації, різні види діяльності: ігрова, навчальна, трудова; педагогічна техніка: мова, міміка, рухи і т.д.);

• Рівень педагогічної кваліфікації, педагогічна майстерність фахівця галузі;

• Час, відведений на досягнення результатів виховання. Якщо часу замало, а цілі великі, застосовують “сильнодіючі” методи (пов'язані з покаранням і примушенням), в сприятливих умовах використовуються “дбайливі” методи виховання (умовляння і поступове привчання);

• Очікувані наслідки.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте мету і завдання виховання у туризмі.

2. Обґрунтуйте методи виховання в туризмі.

3. Підходи різних дослідників до визначення принципів виховання в педагогіки. Що таке принципи виховання?

4. Класифікація принципів туристського виховання. Розкрити суть кожного принципу.

5. Які закономірності виховання у туризмі ви можете визначити?

Рекомендована література:

1. Волкова Н.П. Педагогика. Посібник. – К.: Видавництво „Академія”, 2001.

2. Выготский Л.С. Психология искусства / Под ред. М.Г. Ярошевского. – М.: Педагогика, 1987.

3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища шк., 1995.

4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

5. Загвязинский В.И., Амонашвили Ш.А., Закирова А.Ф. Идеал, гармония и реальность в системе гуманистического воспитания // Педагогика. – 2002. – №3. – С. 3-11.

6. Педагогика / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Российское педагогическое аген., 1996.

7. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед вузов: В 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн. 2: Процесс воспитания.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – К., 1976. – Т.1.

9. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання: Вибр. пед. твори: У 2 т. – К., 1983. – Т. 1.