
- •Лабораторна робота №4 проектування складу та визначення властивостей важких та легких бетонів
- •1. Загальні відомості
- •2. Властивості легких бетонів
- •3. Властивості легкобетонних сумішей
- •4. Підбір складу легкого бетону
- •5.2. Корегування розрахункового складу бетону
- •5.3 Уточнення орієнтовного складу бетону за допомогою пробних лабораторних замісів (для легкого і важкого бетонів)
- •6. Визначення властивостей бетонної суміші
- •1) Рівна заданій – склад розраховано вірно і орієнтований склад бетонної суміші є номінальним;
- •Витрати на лабораторний заміс (рахуються для легкого і важкого бетонів окремо)
- •7. Визначення властивостей бетону
- •8. Порівняння властивостей легкого і важкого бетонів
- •Додаток 1. Варіанти на розрахунок складу легкого бетону
- •Додаток 2. Легкий бетон
5.2. Корегування розрахункового складу бетону
На відміну від розрахункового складу бетону, де всі компоненти дані для сухих матеріалів, у виробничих умовах пісок і щебінь мають деяку вологість, яку треба враховувати при замісах.
Витрату цементу залишають незмінною у порівнянні з розрахунковим складом.
Виробничі витрати піску (Пвир) і щебеню (гравію) (Щвир) збільшують на масу води, яка знаходиться в них:
(21)
(22)
де П, Щ – витрати піску і щебеню (гравію) в розрахунковому складі; Wп, Wщ – вологість піску і щебеню (гравію), долі одиниці.
Виробничу ж витрату води (Ввир) зменшують у порівнянні з розрахунковою на масу води, яка знаходиться в заповнювачах:
(23)
В деяких випадках виробничий склад бетону доцільно подати у відносних долях, при цьому долю цементу приймають рівною одиниці. Наприклад, для виробничого складу:
(24)
Якщо бетонозмішувач, який використовується для виготовлення суміші, характеризується тільки місткістю по завантаженню, тоді необхідно попередньо розрахувати коефіцієнт виходу бетону βб. Коефіцієнт виходу звичайно знаходиться в межах 0,55-0,75 (в середньому біля 0,67) і характеризується відношенням об'єму бетонної суміші до суми об'ємів цементу і заповнювачів (при природній вологості) в пухконасипному стані:
. (25)
Витрати компонентів бетону на заміс бетонозмішувача складають:
цементу –
(26)
піску –
(27)
щебеню (або гравію) –
(28)
води –
(29)
де Vсм – місткість бетонозмішувача, м3.
5.3 Уточнення орієнтовного складу бетону за допомогою пробних лабораторних замісів (для легкого і важкого бетонів)
Пробний лабораторний заміс готують об’ємом 0,01…0,05 м3 (10…50 л) бетонної суміші. Знаючи з орієнтовного розрахунку витрати матеріалів на 1 м3 бетонної суміші, знаходимо їх витрати за масою на лабораторний заміс (0,01 м3), кг:
Ц=0,01Ц=
В=0,01В=
П=0,01П=
Щ=0,01Щ=
За цими даними готується бетонна суміш і визначаються її властивості.
6. Визначення властивостей бетонної суміші
Властивості бетонної суміші визначаються для складу легкого бетону М250, наведеного в прикладі 1 та для важкого бетону М250 з ОК=5 см, наступного складу: В/Ц=0,53; витрати матеріалів на 1 м3 бетонної суміші: Ц=368 кг, В=195 кг, Щ=1147 кг, П=612,5 кг. Матеріали: пісок кварцовий середньої крупності з щільністю 2500 кг/м3 і насипною щільністю 1550 кг/ м3, вологістю 3%; щебінь гранітний фракції 10-20, з щільністю 2600 кг/м3 і насипною щільністю 1140 кг/ м3, вологістю 1%; цемент М300 з щільністю 3100 кг/м3 і насипною щільністю 1350 кг/ м3.
Дослід 6.1. Легкоукладність бетонної суміші
Ця властивість бетонної суміші оцінюється її рухливістю і жорсткістю. Легкоукладність – це здатність бетонної суміші заповнювати форму й ущільнюватися в ній під дією сили власної ваги чи зовнішніх механічних дій.
Дослід 6.1.1. Рухливість бетонної суміші
Готують бетонну суміш з найбільшою крупністю зерен заповнювача 40 мм і визначають її рухливість за допомогою стандартного конуса (рис. 1, а). Це металевий зрізаний конус без днища заввишки 300 мм, з діаметром верхньої основи – 100 мм, діаметром нижньої основи – 200 мм.
Форму очищають, протирають внутрішню частину вологою тканиною і встановлюють на плоску горизонтальну поверхню. Потім через лійку заповнюють форму трьома шарами бетонної суміші. Кожний шар штикується 25 разів стандартним металевим стрижнем (діаметр – 16 мм, довжина – 600 мм) із заокругленими кінцями.
Після штикування останнього шару лійку знімають і надлишок бетонної суміші зрізають кельмою рівно з краями форми.
Рис.
1.
Визначення рухливості
бетонної суміші:
а) стандартна форма-конус; б) вимірювання осадки бетонного конуса; 1 – конус бетонної суміші; 2 – лінійка з поділками; 3 – металева лінійка; 4 – форма-конус
Металевий зрізаний конус піднімають строго вертикально і встановлюють рядом зі звільненою від форми бетонною сумішшю. Під власною вагою суміш починає осідати.
На верхню основу конуса кладуть металеву лінійку, від нижнього ребра якої другою металевою лінійкою заміряють осадку бетонної суміші з точністю до 0,5 см (рис. 1, б).
Підйом конуса повинен вкладатися в час 5-7 с.
Загальний час досліду з початку наповнення конуса і до моменту виміру осадки бетонної суміші не повинен перевищувати 10 хв.
За кінцевий результат приймається середньо- арифметичне значення двох вимірів. Причому результати вимірів можуть відрізнятися один від одного не більше ніж на 1 см при осадці конуса (ОК) – 4 см, не більше ніж на 2 см при ОК – 5 – 9 см і не більше ніж на 3 см при ОК – 10 см.
За ступенем рухливості розрізняють малорухомі бетонні суміші з осадкою конуса 1-3 см, рухомі – 5-15 см і литі – понад 15 см.
Якщо ОК бетонної суміші виявиться: