3. Особисті та майнові права і обов'язки подружжя, батьків і дітей

Зрозуміло, що далеко не всі відносини із тих, які виника­ють у сім'ї між подружжям, підлягають правовому регулюван­ню, а тільки ті, які, на думку законодавця, є найбільш важливими як для кожного із подружжя, членів його сім'ї і для суспільства в цілому. Серед інших правовому регулюванню під­лягають і деякі особисті немайнові та майнові відносини.

Особисті немайнові права подружжя:

• Право на материнство та батьків­ство

• Право на повагу до своєї індивіду­альності

• Право на духовний розвиток

• Право на вибір прізвища при ре­єстрації шлюбу і зміні його, пере­буваючи у шлюбі

• Право на розподіл обов'язків та сімейне вирішення питань життя сім'ї;

• Право на особисту свободу

• Спільно піклуватися про побудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги

• Утверджувати в сім'ї повагу до ма­тері та батька, нести відповідаль­ність одне перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою по­ведінку в ній

Особисті майнові права подружжя:

• Право на особисту приватну влас­ність

• Право на плоди та доходи від ре­чей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

• Право володіти спільно нажитим майном на правах спільної сумісної власності

• Спільно дбати про матеріальне за­безпечення сім'ї

• Утримуватися від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин

• Той із подружжя, який є непрацез­датним, потребує матеріальної до­помоги, має право на утримання, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу

• Право на укладення шлюбного до­говору

• Дружина, чоловік повинні матері­ально підтримувати одне одного.

• Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витра­тах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя

Необхідно також звернути увагу на те, що значна частина сімейних відносин, особливо особистих немайнових відносин подружжя лежить поза межами права. У силу своєї делікатності вони не піддаються зовнішньому впливу, а відтак — і правовому регулюванню. Закон може захистити того, кого скривдили, але не може повернути кохання і довіру, щирість і родинний затишок у дім.

Тема 18. Житлове право

1. Загальна характеристика житлового права.

Крім родинного затишку, велику роль у забезпеченні нормального фізіологічного й гармонійного суспільного жит­тя людини відіграють умови її проживання. Право на житло є конституційним правом людини і громадянина. Також Консти­туція України гарантує кожному громадянинові право на не­доторканність житла. Це означає, що ніхто не має права про­никнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку є можливим тільки за вмотивованим рішенням суду.

Житлове право України — це сукупність правових норм, що регу­люють житлові правовідносини між громадянами та громадян із дер­жавними та громадськими організаціями у процесі реалізації консти­туційного права людини і громадянина на житло.

Житлове законодавство складається з Житлового кодек­су України від 1 січня 1984 р., глави 26 Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Житловий кодекс України регулює весь комплекс житлово-правових відносин і має такі завдання:

• забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло;

• належне використання і збереження житлового фонду;

• забезпечення законності у сфері житлових відносин.

Право громадян на житло: зміст і способи реалізації

Стаття 47 Конституції України закріплює право громадян на житло. Це означає, що кожний громадянин має змогу по­будувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло на­дається державою та органами місцевого самоврядування без­оплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ця норма дозволяє зрозуміти, що житло — це, насампе­ред, власність, а тому на правовідносини в сфері житла мають поширюватися положення про власність. Стаття 41 Консти­туції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є не­порушним.

У Цивільному кодексі України право власності на житло визначене в главі 28. Саме там наводиться визначення поняття «житло». Житлом фізичної особи є житловий будинок, кварти­ра, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Крім питання власності на житло, Цивільний кодекс України регулює й інші житлові правовідносини, зокрема, право користування.

Крім житлових прав, громадяни України мають і обов'яз­ки — вони зобов'язані бережно ставитись до будинку, у якому проживають, дотримуватися правил користування житловими приміщеннями та інше.