31.1 Сутність і галузева структура рослинництва

Рослинництво ( у широкому розумінні - землеробство) є провідним напрямком

Сільськогосподарського виробництва в Україні. Головним предметом праці у рослинни-

Цтві виступає зелена рослина, основним засобом виробництва - земля, а найважливі-

Шою організаційною ознакою – сезонність виробництва.

Одним з об’єктивних показників, що характеризує територіальний (регіональний) і

часовий (динамічний) розвиток рослинництва, виступають розміри посівних площ, тобто

тієї частини сільськогосподарських угідь (ріллі), які відводяться для вирощування тих чи

інших сільськогосподарських культур.

31.2. Основні фактори розміщення виробництва у рослинництві

Основними у рослинницькій галузі є вирощування зернових культур,картоплярство,овочівництво,вирощування технічних культур,багаторічних насаджень,кормів та баштанної культури.

На умови розміщення кожного з вище перечисленних культур впливає багато факторів,наприклад на вирощування технічних культур (буряки и т.д.) впливає клімат,для них найкращі території це степ та лісостеп . В той час коли для вирощування зернових культур впливают кліматичні та антропогенні фактори,сприятливі більше степові області та поліські. Якщо взяти до прикладу також картоплю,то традиційними картопляними територіями будуть полісся,прикарпаття і поділля,де виробляють не тільки для себе,але ще й для багатьох інших областей .

31.4. територіальна структура рослинництва

Знову ж таки візьмемо зернові культури до прикладу,картоплярство та овочівництво.

Вирощування зернових культур становить основу світового рослинництва. Під

Цими культурами на Землі зайнято понад 720 млн. га, тобто майже половина всіх посів-

Них площ.

За характером розміщення та технологією виробництва розрізняють

Овочівництво відкритого ґрунту, що об’єднує польове і присадибне вирощування ово-

чів, та овочівництво закритого ґрунту, орієнтоване на виробництво овочів у міжсезон-

ний період та вирощування розсади (теплиці, парники тощо). За обсягами посівних

площ та обсягами валової продукції овочівництва Україна посідає одне з чинних місць

у Європі. Вирощування овочів у відкритому ґрунті поширено практично по всій території

держави. Однак основна маса товарних посівів (41%) зосереджуна у господарствах

степової зони. Де щоменше таких посівів (40%) знаходиться в областях Лісостепу. На

території поліських областей розміщується до 18% посівів овочевих культур. Найбіль-

шою концентрацією овочівництва відрізняються території, що прилягають до великих

міських агломерацій. Овочівництво закритого грунту теж зосереджується головним чи-

ном у приміських зонах.

Шо стосується картоплі, то це одна з найпоширеніших у світі культур

коренеплодів (налічується понад 200 видів картоплі), яка вирощується майже у всіх кра-

їнах світу на загальній площі понад 18 млн. га. Картопля стала не тільки однією з осно-

вних продовольчих і кормових культур, але й важливою сировиною для розвитку цілої низки галузей промисловості (насамперед - крохмале-патокової, спиртової, овоче суши-

льної).

31.5.структура міжгалузевих зв’язків рослинництва

Україна далеко не у всіх галузях на провідних або поважних ролях але у рослинництві посперечатися може. Наприклад овочівництво,Україна займає чинне місце у Європі Вирощування овочів у відкритому ґрунті поширено практично по всій території держави. Також можемо взяти до уваги картопляництво ,у світі ми не перші,але й не останні,наша держава за рік приблизно видобуває 17 млн т картоплі,що знаходиться на одному рівні з США та Німеччиною.

32..сутність тваринництва та його фактори

Тваринництвом називають другий (поряд з рослинництвом) найважливіший на-

Прямок сільського господарства, “основним завданням якого є розведення сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції. Тваринництво забезпечує

Населення цінними, висококалорійними продуктами харчування (молоко та молочні

продукти, м’ясо, яйця тощо), а харчову і легку промисловість - сировиною. Технологічне поєднання тваринництва з рослинництвом поcилює комплексність та інтенсивність сільськогосподарського виробництва, сприяє ра-

Ціональному використанню земельного фонду та робочої сили, загальному піднесенню

Товарності сільськогосподарських підприємств. Таким чином, тваринництво відображає другу сторону єдиного сільськогосподарського процесу, яка історично як форма госпо-

. Разом з тим співвідношення між згаданими двома напрямками сільськогос-

подарського виробництва безперервно змінювалося, що простежується як на світовому

рівні, так і в окремих країнах, у тому числі й на прикладі України.

Однією з важливих рис тваринництва виступає його концентрація на менших

Площах у порівнянні з рослинництвом, що сприяє більшому розвитку механізації та за-

Гальному переведенню галузі на промислову основу.

Серед найважливіших факторів, що впливають на структуру, розміщення та спе-

Ціанізацію тваринництва, чільне місце посідає забезпечення сільськогосподарських

Тварин кормами. Тому і ми перед характеристикою окремих галузей тваринництва Укра-

Їни бодай побіжно зупинимося на проблемах кормо виробництва у нашій державі.

35.

Паливно-енергетичний комплекс Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) є технологічно складною, територіально розгалуженою системою, що складається з електроенергетики, системи теплопостачання, вугільної, ядерної, газової, нафтової і нафтопереробної промисловостей. ПЕК здійснює видобуток, виробництво та транспортування паливно-енергетичних ресурсів. Паливно-енергетичний комплекс є базовим в економіці держави, значно впливає на рівень її розвитку.. Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню енергоємності національного прибутку і валового суспільного продукту. Вугільна промисловість . За обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Нафтопереробна промисловість В Україні є сім нафтопереробних підприємств, найбільші з них: Кременчуцький, Лисичанський, Одеський та Херсонський заводи. Газова промисловість Це наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.

34.

Електроенергетика Ця галузь впливає не тільки на розвиток господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання. Концентрація електроенергетики залежить переважно від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється у районах споживання. В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняють за використовуваним ресурсом:— теплові (— гідравлічні; — атомні (АЕС) — електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Електроенергетика є базовою галуззю, яка забезпечує потреби країни в електричній енергії і може виробляти її для експорту Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує

енергогенеруючі потужності, розподільні мережі регіонів України, пов'язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі.

Аналізуючи споживання електроенергії промисловими підприємствами України, встановлено, що най-вищі показники спостерігаються в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областях (рис. 3), вяких сконцентровано майже весь промисловий потенціал країни. Важливу роль в енергетичному балансі України також відіграють Рівненська, Миколаївська та Хмельни-цька області, значні показники виробництва електроенергії в яких формуються за рахунок функціонування на їхтериторії атомних електростанцій. Усвідомлюючи все більш зростаюче значення АЕС в структурі виробництва електроенергії України, а також враховуючи наслідки аварії на АЕС в Японії, слід уважно стежити за дотри-манням правил безпеки роботи на українських АЕС. Слід підкреслити, що подальший збалансований розвиток регіонів України потребує розробки концепції їх енергетичної безпеки, в якій поряд з важливими завданнями енергозбереження та ефективного використання енергоресурсів, створення умов для стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій, скорочення витрат енергоресурсів на виробництво енергії мають бути обов’язково враховані регіональні особливості їх енергетичного потенціалу.

11.1

Організаційно-правові фактори господарської діяльності в регіоні

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

ОБ'ЄКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ПІДПРИЄМСТВА

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО -ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО - КАЗЕННЕ ПІДПРИЄМСТВО - КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО - ПІДПРИЄМСТВО ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (ІНОЗЕМНЕ ПІДПРИЄМСТВО - ПІДПРИЄМСТВО СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ - ІНДИВІДУАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО - СІМЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО - СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО -

 ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА -АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО -.ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ (ТОВАРИСТВО) ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПОВНЕ ТОВАРИСТВО - КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО -

КООПЕРАТИВИ

ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ .

ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ - СПОЖИВЧИЙ КООПЕРАТИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КООПЕРАТИВ - КООПЕРАТИВНИЙ БАНК -

ОРГАНІЗАЦІЇ (УСТАНОВИ, ЗАКЛАДИ)

ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  ОРГАН МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) -.КОМУНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) -.ПРИВАТНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД)  ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ПРОФСПІЛКИ, СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ТОЩО ОРГАНІЗАЦІЯ ОРЕНДАРІВ - ОРГАНІЗАЦІЯ ПОКУПЦІВ -

ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ)

ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ)  АСОЦІАЦІЯ - КОРПОРАЦІЯ -.КОНСОРЦІУМ - КОНЦЕРН  ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ -

 ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БЕЗ СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

ФІЛІЯ 

ПРЕДСТАВНИЦТВО .

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН, ПРОФСПІЛКИ, БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ІНШІ ПОДІБНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН - ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ -.ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ - СПІЛКА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН 

ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ

ПІДПРИЄМЕЦЬ - ТОВАРНА БІРЖА - ФОНДОВА БІРЖА -

розвиток регіональної ринкової інфраструктури

Регіональний ринок логічно розглядати як територіальну організацію сфери обігу, де відбувається узгодження інтересів споживачів і виробників.

Основною проблемою формування регіональних ринків є те, що ринкові відносини неможливо сформувати в умовах, коли переважна більшість населення має доходи, менші за прожитковий мінімум. У таких умовах дуже важко замінити старе директивне планування господарської діяльності на нові ринкові механізми державного регулювання.

За економічною суттю регіональний ринок є сукупністю високолокалізованих соціально-економічних процесів і відносин у сфері обігу, яка формується під впливом попиту і пропозиції кожного адміністративно-територіального утворення. Регіональні ринкові відносини зумовлюють протистояння між населенням як сукупності споживачів і низкою суб'єктів ринкових зв'язків.

Становище учасників ринкових відносин залежить від рівня розвитку виробництва і темпів зростання доходів населення.. Якщо результативність споживчих ринків виявляється в рівні життя населення, то ринок засобів виробництва ґрунтується на державному замовленні та економічній самостійності і відповідальності виробників. Основу регулювання регіональних ринків має становити науково обґрунтована схема економічного районування сфери обігу,

спеціальні (вільні) економічні зони, зони вільної торгівлі

Вільна економічна зона — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.

У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:Розвиток.Зрілість .

Спад Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України

території пріоритетного розвитку, податкові офшори

Територія пріоритетного розвитку - це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць

Офшорний статус банківсько-страхових інститутів СЕЗ означає обов'язкове дотримання таких вимог: · Неприйняття участі у створенні та фінансуванні діяльності резидентів України; · Обслуговування нерезидентів і здійснення їх фінансування за рахунок зовнішніх (нерезидентських) коштів; · Отримання прибутку з нерезидентських джерел і т.п. Офшорними зонами можуть бути також окремі території, які мають статус ВЕЗ і створюють особливі умови для реєстрації підприємств різних форм власності та галузей економіки, які згідно з чинним законодавством є нерезидентами України і не здійснюють на її території комерційної діяльності

Існуючі офшорні зони можна розділити на три основні групи:

· Класичні офшорні зони, · Зони з низьким оподаткуванням · Інші зони,

регіональні і галузеві концепції і програми економічного розвитку

Програмування національної економіки - розроблення комплексних програм розвитку національної економіки.

Програмно-цільовий метод планування реалізується через державні цільові програми (ДЦП) - документи, в яких міститься визначений відповідно ресурсам, виконавцям і строкам здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення певних цілей.

За рівнем, складом, сферою впливу та реалізації виділяють такі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні. За характером і специфікою проблем і цілей - програми соціально-економічні, виробничі, науково-технічні, екологічні, інституціональні, регіональні та ін.

Соціально-економічні програми спрямовані на вирішення проблем розвитку та вдосконалення способу життя, підвищення матеріального й культурного рівня населення, поліпшення виробничих і соціальних умов праці й відпочинку, зростання масштабів та ефективності функціонування суспільного сектора тощо.

Виробничі програми орієнтовані на збільшення виробництв певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогресивних виробництв, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання ресурсів.

Науково-технічні програми націлені на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розроблення та впровадження в практику новітніх техніки і технологій.

Екологічні програми спрямовані на ресурсозбереження, здійснення природоохоронних і природо-перетворювальних проектів.

Інституційні програми орієнтовані на вдосконалення організації управління господарськими системами, трансформацію відносин власності.

Регіональні програми націлені на господарське освоєння нових районів, перетворення структури економіки сформованих соціально-економічних комплексів в регіонах.