16. Державна регіональна економічна політика (дреп)

Регіональна економічна політика спрямована на пом'якшен­ня регіональних економічних диспропорцій. Найважливішими завданнями економічної політики є: - регіональна інтенсифікація раціонального використання природно-господарського потенціалу; - зближення рівнів економічного розвитку регіонів; - формування регіонального господарського механізму; - визначення напрямів капіталовкладень з урахуванням регіональних особливостей; - покращання підприємницького клімату в окремих регіонах. Регіональна економічна політика також має складові: податкова, бюджетна, цінова, інвестиційна, кредитна, структурна, інституційна та політика сприяння розвитку підприємництва.

.ДРЕП - являє собою систему заходів організаційного, правового та економічного характеру, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику.

Принципи державного регулювання економічної політики:

• підвищення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень;

• комплексне вирішення економічних,екологічних,соціальних,економічних проблем регіону;

• відповідальність органів державної влади й управління за прийняття рішення;

• узгодження загальних державних інтересів і пріоритетів з регіональними і місцевими.

17. Система розселення як базовий фактор територіальної організації регіону

Система розселення – це система населених пунктів певної території з різнобічними зв’язками між ними. З-поміж населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу, села..

. Адміністративно-територіа́льний у́стрій (державний устрій):

1) Спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою в цілому та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.

3. Системи розселення В сучасних умовах територіальна організація розселення здійснюється у формі систем.. Система розселення є одним із видів територіальних систем і являє собою “територіальне поєднання поселень, між якими існує більш або менш чіткий розподіл функцій (взаємообмін функціями, виробничі і соціальні зв’язки”

Урбанізація. Система міського розселення України. 

. Рівень урбанізації прийнято оцінювати передусім за часткою міських жителів у загальній кількості населення.

Рівень урбанізації в нашій країні має значні територіальні відмінності. Найвищий він у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, де становить відповідно 90 %, 86 % та 83 % усього населення області (мал. 70). На дві області східного регіону припадає близько 25 % міських жителів країни (89 міст та 240 селищ міського типу). Високий рівень концентрації промисловості й населення спричинився до створення в цьому регіоні кількох агломерації (скупчень міст і сільських поселень навколо одного, основного, рідше двох великих міст): Донецько-Макіївської, Горлівсько-Єнакіївської тощо.

Характерними рисами сучасного процесу урбанізації є зосередження більшості міського населення у великих містах.

. функціонування міст і агломерації має як загальні, так і специфічні проблеми. Для всіх них першорядне значення придбали адаптація приїжджають, суспільне і навколишнє середовище, розвиток сучасного житла, раціональна організація повсякденному життю людей.Але є і специфічні проблеми. У крупних містах це впорядкування соціальної інфраструктури, приведення у відповідність виробничих і культурно-побутових потреб, в малих - ефективне використовування трудових ресурсів, впорядкування, створення сучасного комплексу зручностей, житлового і комунального обслуговування.Але найсумніше полягає у тому, що соціальний розвиток міста дотепер фактично розглядається як справа другорядний, неповноправний інерідко відходить на задній план.Немало гострих питань виникає в нових містах. Досвід проектування, будівництва і функціонування Давньогорська, Набережних Човнів, міст Тюменської Півночі говорить про те, що відсутність необхідних умов для раціональної організації повсякденного життя населення приводить до незадоволеності людей місцем роботи і проживання і як наслідок цього - до міграції. Слабка увага до соціальних аспектів веде до того, що ряд нових міст виявляється менш зручні для життя, ніж старі, склалися, і невиправдано відстають від тих можливостей, які має країна.