4.6. Основні напрями і перспективи людського розвитку на сучасному етапі

ІЛР деяких держав світу, в тому числі України, за 1989— 2000 рр. наведені в табл. 4.1.

У країнах з плановою економікою (патерналістичних) держава здебільшого задовольняла усі повсякденні фізичні і матеріальні потреби членів суспільства. Така держава нібито була ефективною в економічному плані, але при цьому не враховувала потреб розвитку конкретної особи, не заохочува­ла її до творчості. Сфера життєдіяльності людини була чітко окреслена і значна частина її гуманітарних компонентів (сво­бода совісті, віра, мова, культура) не потрапляла в ці межі. Планування заперечувало можливість вибору.

З переходом до ринку можливості вибору розширюються, але економічні нестатки значно обмежують цей вибір (недо­сяжними є дорогі товари і послуги, круїзи тощо), фактично

94

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

існує заборона через матеріальні проблеми. Більшість людей думає не про вибір, а про те, як звести кінці з кінцями.

Таблиця 4.1

Індекси людського розвитку та їх складові

Порівняння ІЛР нашої держави за окреслений період (зна­чення ІЛР для України станом на 1989 р. визначено емпірич­но, на підставі відповідних вихідних параметрів) із ІЛР де­яких інших країн світу висвітлює тенденцію до суттєвого зниження цього показника (тобто зростання рангу) та стабілі­зацію його на рівні середини порівнювального ряду (зазвичай для аналізу бралось 170-180 держав світу).

Попри певні національні відмінності в стані людського роз­витку на міжнародному рівні виокремлюють чотири пріори­тетні напрями, а саме:

підвищення ролі кожної окремої людини в суспільстві, розширення її можливостей самостійно вирішувати свою долю, тобто приймати рішення і відповідати за них; забезпечення соціальної справедливості щодо кожної людини в розподілі доходів та оплаті праці залежно від

....-*(г V,* ■ ■ / /А- -

4.7. Стан людського розвитку в Україні

95

її якості, кількості, інтенсивності, у доступі до освіти, послуг з охорони здоров’я, розподілі соціальних благ; досягнення ефективної зайнятості, яка б забезпечу­вала людям, які працюють, не тільки відповідний ста­тус, а й добробут, стимулювала легальну ефективну ді­яльність;

досягнення екологічної безпеки довкілля.

4.7. СТАН ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Тенденції ІЛР республік Радянського Союзу (1990) та пост­радянських держав , і України станом на 1992 р. показані на рис. 4.2, а деякі значення для окремих областей України та їх ранги в межах української держави — в табл. 4.2.

За викладеною в підрозділі 4.4 методикою можна вираху­вати ІЛР будь-якої адміністративно-територіальної одиниці (у випадку України — це області, райони, міста, селища та се­ла). Для прикладу на рис. 4.3 наведено ІЛР Перемишлянсько- го району Львівської області станом на 1998 р. (порівняно з державним та обласним рівнями за той самий період).

■ високий ІЛР □ середній ІЛР Литва А Естонія 1 Латвія

Російська Федерація Білорусь Україна М Вірменія

М Казахстан

М Грузія

Азербайджан

Молдова М Туркменістан Киргизстан -Ц Узбекистан

-^Таджикистан

Пострадянські держави 1992 р.

Рис 4.2. ІЛР республік СРСР та пострадянських держав

96

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

Таблиця 4.2

Регіональні індекси людського розвитку та їх складові

4.7. Стан людського розвитку в Україні

97

0,8

0,7

0,6

0,5

0,4

0,3

0,2

0,1

0

Рис. 4.3. ІЛР: О України, Щ Львівської області,

□ Перемишлянського району Львівської області (станом на 1998 р.)

Проаналізувавши наведені у табл. 4.1 та 4.2 показники, до­ходимо таких висновків:

за 1989—2000 рр. в Україні відбувся суттєвий спад ви­робництва (в усіх галузях) і, відповідно, рівня ВВП; з економічним спадом пов’язане скорочення тривалості життя;

на значення ІЛР суттєво впливають показники загаль­ного охоплення освітою та рівня письменності дорослого населення, які залишилися з радянських часів (що на­віть не корелює з реальними значеннями ВВП на душу населення).

Значно поліпшують життєвий рівень населення України інвестиції в основні фонди ще з попередніх років, що є при­чиною регіональних відмінностей ІЛР (див. табл. 4.2). Найви­щий цей показник у Полтавській області (станом на 1999 р.—

0,754, він другий за рангом після Києва, в якому ВВП на ду­шу населення ца основі ПКС 1999 р. становив 6139 дол. США).

Рівень промислового виробництва і реальний дохід на ду­шу населення не завжди співрозмірні з якістю життя. Так, Донецька область, маючи досить високі рівні виробництва (порядку 3800 дол. США станом на 1999 р.), посідає останні місця в державі за значенням регіонального ІЛР (разом з Лу­ганською областю) через низький освітній рівень і тривалість життя місцевого населення. Останнє зумовлено високим сту­пенем забрудненості навколишнього середовища, а також від­сутністю системи надання якісних соціальних послуг і суттє­вими викривленнями у розподілі регіонального ВВП (про що

98

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

свідчить також значно вищий рівень бідності порівняно з ін­шими областями України). Слід зауважити, що за 1994— 2000 рр. ці негативні тенденції у Донецькій і Луганській об­ластях лише зросли (варто згадати також значні людські втрати та нелюдські умови праці гірників).

Водночас в областях, які дещо „бідніші” за регіональними показниками ВВП на душу населення, наприклад, у Черніве­цькій та Закарпатській, бідність менше поширена, ніж на До­неччині (що, напевно, пов’язане з високою самозайнятістю та роботою мешканців цих областей на малих підприємствах), і їхні ІЛР сягають 10—11 регіонального рангу. Хоча доходи не є визначальними в якості життя, однак вони суттєво вплива­ють на можливість українських родин забезпечувати свої життєво необхідні потреби (у послугах закладів охорони здо­ров’я та освіти, інших вітальних спрямувань), а на державно­му рівні дають змогу наповнювати бюджети соціальних про­грам.

Регіональні розбіжності у значеннях слід враховувати при формуванні регіональної політики, зокрема заходів, спрямо­ваних на запобігання непередбаченій міграції населення, по­дальшій дестабілізації ринку праці і, особливо, вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів.

4.8. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Для підвищення національного ІЛР необхідні позитивні зрушення у таких сферах:

політичної стабільності;

економічного розвитку (що зумовить досягнення добро­буту населення); соціальному захисті населення; становленні дієвого місцевого самоврядування; житловому секторі; охорони здоров’я; освіти; культури;

^ збереження навколишнього середовища; етнонаціональної та міграційної політики;

'Ь тендерної політики.

Необхідними для утвердження концепції людського роз­витку умовами є демократична система, звітність, законність,

4.8. Шляхи підвищення рівня людського розвитку

99

ефективна податкова система, конструктивна конкуренція тощо. Щоб цього досягнути, потрібно опиратись на соціальний капітал, який базується на кооперативних засадах, узгод­жених нормах поведінки і взаєморозумінні як на рівні сім’ї, так і на рівні держави. Соціальний капітал висуває особис­тість на перше місце, підкреслює її значущість у контексті соціальних формацій. Однак в Україні формування соціаль­ного капіталу відбувається повільно, суспільство ще не по­збулося наслідків тоталітарного режиму, який жорстоко уза- лежнив членів суспільства від диктаторів, центрального бю­рократичного апарату, скасував приватну власність і заборо­нив створення будь-яких кооперативних і добровільних інсти­туцій та асоціацій, незалежних від державного чи партійного „керівництва”.

Новий соціальний капітал в Україні повинен формуватися у „відсутній середині” між статичним центром і сімейними (або ж „товариськими”) об’єднаннями. Пересічний громадянин українського суспільства виявляє значну недовіру та слабку прихильність до інтересів великих соціальних груп, до роз­ширення прав і моральних обов’язків, що створює сприятливі умови для діяльності мафії, яка сама по собі вже є нефор­мальним об’єднанням.

Слід обережно, але послідовно трансформувати чи демон­тувати структури соціального капіталу, успадковані від соці­алізму (колективні господарства та інституції спільної влас­ності), змінювати певні елементи стратегії культурного роз­витку, пам’ятаючи, що через соціальну незахищеність може зростати кількість громадян, які не бажають жодних змін. Для збереження стабільності в суспільстві перш ніж порушу­вати усталені норми та правила, слід переконати більшість членів суспільства у необхідності змін.

Усі зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб закріпити здобутки соціально-економічних змін в Україні і водночас обмежити їх негативні наслідки, розподілити результати еко­номічного зростання насамперед з користю для пересічного українця. Це сприятиме збільшенню чисельності середнього класу, що є одним з головних завдань людського розвитку.

Необхідно суттєво поліпшити якість державного управлін­ня, зробити його прозорим, підзвітним, ефективним і спра­ведливим, залучити до нього в ролі партнерів громадянське суспільство і представників ділових кіл.

100

4. ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК

Базисним принципом національної концепції людського розвитку повинно бути не постійне надання нужденним вер­ствам населення гуманітарної допомоги, а стимулювання роз­витку цих людей, підвищення їхньої ролі в суспільстві, роз­ширення можливостей вибору свого способу життя, можливо­стей прийняти рішення стосовно своєї долі і водночас відпові­дальності за ці рішення та їх виконання.

ВИСНОВКИ

Концепція людського розвитку передбачає розширення можливостей людей поліпшити своє життя, зміцнити здо­ров’я, одержати кваліфікацію, збагатити себе духовно і по­чувати себе безпечно.

Концепція людського розвитку — це зосередження уваги на інтересах людей за кожним із трьох напрямів перехідно­го періоду: розбудова держави, становлення демократії та реформування економіки.

Складовими людського розвитку є:

по-перше, культурний розвиток суспільства, під яким розуміють повну деідеологізацію культури, широкий до­ступ до інформації, зростання інтелектуального потенціа­лу;

по-друге, забезпечення гарантій індивідуальних прав і свобод людини;

по-третє, розширення можливостей вибору, а саме: мож­ливостей тривалий час вести здоровий спосіб життя, здобути освіту і користуватись ресурсами, необхідними для забезпечення нормального життєвого рівня;

по-четверте, політична та економічна свободи, право на творчість, самоосвіту та інші.

Людський розвиток має два основних напрями: набуття якісних характеристик (продовжена тривалість достойного життя, професіоналізм, високий рівень освіти) і використан­ня цих характеристик (для діяльності, відпочинку, культур­них, соціальних і політичних цілей).

ІЛР визначають на підставі трьох показників: очікува­ного довголіття, яке визначається як тривалість майбутнього життя при народженні дитини; досягнутого рівня освіти, який вимірюється за сукупним індексом грамотності населен­ня та учнів; життєвого рівня, що вимірюється реальним ВВП на душу населення (в доларах СІЛА ПКС).

Висновки

101

Показник ІЛР можна розрахувати також із залученням тендерних факторів, для чого відповідно вносять корективи, пов’язані з подовженням тривалості життя жіночого населен­ня, зменшенням частки загальних доходів жінок і їх певною дискримінацією.

Аналіз стану людського розвитку держав з плановою еко­номікою засвідчує, що вони здебільшого задовольняли щоден­ні фізичні та матеріальні потреби своїх членів суспільства, однак цілком не враховували гуманітарного і культурного розвитку окремої особистості. Планування заперечувало мож­ливість вибору.

З переходом до ринку можливості вибору розширюються, але нестатки значно обмежують цей вибір.

На міжнародному рівні існує чотири пріоритетні напрями людського розвитку:

> підвищення ролі кожної окремої особистості;

> забезпечення соціальної справедливості в розподілі матеріальних благ і доступі до послуг соціальної сфе­ри;

> досягнення ефективної зайнятості працездатного на­селення;

> створення умов для екологічної безпеки довкілля.

Підвищити рівень людського розвитку можна лише пози­тивними зрушеннями у сферах:

> політичної стабільності;

> державного управління;

> економічного розвитку;

> соціального захисту населення;

> впровадження місцевого самоврядування;

> житлового сектору;

> охорони здоров’я;

> освіти;

> культури;

> збереження навколишнього середовища;

> етнонаціональної та міграційної політики;

> гендерної політики.

Для найскорішого утвердження концепції людського роз­витку в нашій державі необхідно опиратись на соціальний капітал, який, на відміну від фізичного та людського, базу­ється на відносинах між людьми і є добровільною формою соціального регулювання відносин, що створюють злагоду та єдність у суспільстві.

268

10. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Принципи соціальної політики формувалися протягом тривалих історичних періодів, зміна суспільних парадигм завжди супроводжувалася зміною самих принципів соціаль­ного буття. Востаннє подібний процес відбувався в ЗО-—60-х роках XX ст. і зумовив перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Це дало поштовх зростанню ролі держа­ви у формуванні соціальної політики та ефективного соціаль­ного захисту, які хоч і мають свої характерні моделі розвит­ку, все ж перебувають під впливом світових глобалізаційних процесів. Незалежно від національних особливостей існують певні загальні тенденції розвитку соціальної політики держав світу, зокрема європейських, досвід яких надзвичайно корис­ний для України.

Вивчивши цей розділ, Ви зрозумієте:

• яким шляхом розвивалась соціальна політика та її су­часний стан;

• які існують типи соціальних держав;

• інституційну організацію та інституції соціальної полі­тики, їх конкретний вплив на життя індивіда;

• особливості сучасних моделей соціальної політики;

• загальні тенденції соціальної політики європейських країн та їх корисність для України.