3. Фізіологічне обґрунтування режиму праці і відпочинку учнів.

Фізіологічно обґрунтований режим праці і відпочинку передбачає таку послідовність періодів роботи та відпочинку, при якій втома не досягає значного рівня і запобігається на ранніх стадіях розвитку. Для того, щоб мати можливість вибрати потрібний момент перерви для відпочинку, необхідно володіти певними методами визначення динаміки працездатності. При вирішенні цих завдань необхідно враховувати психофізіологічні процеси регуляції трудових процесів.

Необхідно вимагати на кожне робоче місце нормальну напруженість праці, щоб підтримувати стійку працездатність на протязі всієї робочої зміни. Для цього необхідно встановлювати правильну послідовність праці і відпочинку в рамках робочого дня. Правильний режим праці і відпочинку підвищує працездатність на 5-20%.

При вдосконаленні режиму необхідно враховувати, що працездатність людського організму неоднакова на протязі доби. Вона найбільша, як правило, в ранкові і денні години: з 8 до 12 годин в першій половині дня і з 14 до 17 годин - в другій. У вечірній час вона знижується і досягає свого мінімуму вночі. З урахуванням цих закономірностей і визначаються робочі зміни підприємств, початок і кінець роботи, перерви на відпочинок, сон, обід. При цьому дотримуються наступних вимог, які підвищують працездатність людини: нічні зміни встановлюються на один час, а вечірні – на півгодини коротші за денний; під час регламентованих перерв на відпочинок організовується виробнича гімнастика; вводяться не менш ніж 30-ти хвилинні перерви на обід; на багатьох підприємствах створюються профілакторії для робітників після нічних змін.

Тижневий режим праці і відпочинку регулюється з урахуванням того, що найбільша працездатність припадає на другий, третій і четвертий день роботи, потім вона понижується. Тижневі графіки змінності будуються з урахуванням відмічених закономірностей. В них встановлюється кількість робочих і неробочих днів в тиждень, час початку і кінця, тривалість і порядок чергування робочих змін. Графіки виходів на роботу повинні відповідати наступним вимогам: відповідати режиму виробничого процесу (перервний і неперервний), особливостям виробництва (необхідність своєчасного проведення ремонтних, підготовчих та інших робіт), запланованому фонду роботи обладнання; забезпечувати нормальну передачу змін, регулярність і рівномірність чергування роботи і відпочинку; створювати умови для найбільш цілеспрямованого використання неробочого часу; максимально скорочувати кількість годин роботи в нічний час; на позмінних роботах при неоднаковій тривалості щотижневого відпочинку більш тривалий відпочинок потрібно надавати перед нічною зміною чи після неї. Чергування праці і відпочинку на протязі року здійснюється шляхом надання кожному робітнику чергової відпустки раз на рік.

Разом з тим на продуктивність праці впливає не лише режим праці та відпочинку, але і ряд інших факторів. Ступінь впливу деяких з них наведено в таблиці 1.6.1.

Таблиця 1.6.1.

Резерви підвищення продуктивності праці

Назва фактора	Приріст продуктивності, %
	Ручна праця без пристроїв	Ручна праця з пристроями	Механізована і автоматизована праця
1. Раціональне навчання та інструктаж.	до 200	10-20	10-20
2. Раціональний режим праці і відпочинку.	до 200	15-30	4-25
3. Підвищення інтересу до праці.	до 70	3-5	22-25
4. Раціоналізація робочої позиції.	до 100	8-25	5-10
5. Раціоналізація робочих рухів.	до 100	22-27	до 5
6. Введення фізкультпауз.	5-15	5-15	3-5
7. Оптимізація температури і вологості.	1,5-5	1,5-5	до 2,5
8. Пониження шуму.	40-60	40-60	5-10
9. Введення музики.	5-14	5-14	5-14
10. Раціональне освітлення.	5-30	5-30	1,5-15
11. Оптимальний кольоровий клімат.	5-15	2-4	2-4
12. Раціоналізація системи управління.	-	2-15	до 100
13. Зниження зусиль.	до 40	до 40	до 5
14. Самоконтроль діяльності людини.	40-50	10-20	10-20
15. Організація технологічних заходів.	20-40	20-40	20-40