3.1.11. Речові права фізичних і юридичних осіб

Правове регулювання розподілу майнових благ — одне з головних завдань цивільного права. У рамках цивільних правовідносин за­довольняються майнові інтереси фізичних і юридичних осіб.

Майнові права розподіляють на дві групи: речові права (харак­терний приклад — право власності) і права, що випливають із зобов'язань.

Речові права мають низку ознак:

1) їхнім об'єктом завжди є річ (майно);

2) зміст речового права визначається законом. Наприклад, влас­ник телевізора не повинен домовлятися з будь-ким про те, як він буде його використовувати, — права власника (володіння, користу­вання, розпорядження) випливають безпосередньо із закону;

3) речове право є тривалим, тобто строками не обмежується. Особа купує річ нібито навічно, хоч, зрозуміло, коли-небудь ця річ вийде з ладу і стане непотрібною власнику;

4) речове право є абсолютним: управомоченій особі (власнику, володільцю) протистоїть невизначене число зобов'язаних суб'єктів, які мають поважати її права і не порушувати їх;

5) речове право в разі його порушення підлягає абсолютному захисту. Це означає, що власник має право вимагати свою річ з володіння будь-якої особи, навіть особи, що отримала річ добро­совісно і не є правопорушником.

Види речових прав:

1) право власності;

2) право володіння;

3) право користування (сервітут);

4) право користування земельною ділянкою для сільськогоспо­дарських потреб (емфітевзис);

5) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

3.1.12. Поняття та зміст права власності

Право власності — центральний інститут цивільного права. Його значення зумовлене тим, що право власності юридично закріплює сформовані в суспільстві економічні відносини.

219

Зміст права власності полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Конституція України встановила принцип непорушності (недо­торканності) приватної власності. Сутність цього принципу полягає в тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Далі встановлюються правові підстави для позбавлення права власності:

1) примусове відчуження об'єктів права приватної власності. Мотивом такого відчуження може бути лише суспільна необхідність. Примусове відчуження об'єкта приватної власності в мирний час здійснюється тільки за умови попереднього і повного відшкодуван­ня його вартості. Примусове відчуження об'єкта приватної власності в умовах воєнного чи надзвичайного стану допускається з подаль­шим повним відшкодуванням його вартості;

2) конфіскація майна. Вона може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених зако­ном.

Конституція України встановлює також обмеження права влас­ності. Використання власності має не завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні властивості землі.

Власнику належать права володіння, користування і розпоряд­ження своїм майном:

1) володіння — фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати річ своєю. Фактично має річ і той, хто буквально тримає її в руках, фізично відчуває її, і той, хто має до речі доступ через пе­ребування речі у своєму господарстві;

2) користування — вилучення з речі корисних властивостей. Це головне повноваження власника, свого роду мета права власності. Річ купується задля того, щоб задовольнити особисті, побутові, господарські потреби власника. Користування може здійснюватися в різних формах. Наприклад, колоду можна використовувати як засіб опалення, для виготовлення дощок, для підпірки будівельної конструкції. Важливо лише, щоб користування річчю не порушу­вало прав інших людей і не було заборонено законом;

3) розпорядження — можливість вирішити юридичну і фактич­ну долю речі: переробити річ, знищити (такими є варіанти вирішен­ня фактичної долі речі), викинути, передати іншій особі (вирішен­ня юридичної долі речі).

Суб'єктами права власності можуть бути Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республі­ка Крим, територіальні громади, іноземні держави. Всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

220