3.11.18. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на мо­мент скоєння злочину виповнилося 16 років. Інакше кажучи, кримінальний закон поширює свою дію на неповнолітніх — осіб, що не досягли 18-річного віку.

За вчинення діянь, протиправність і суспільна небезпека яких очевидна й у більш молодому віці, кримінальну відповідальність несуть особи, що досягли 14-річного віку. Цей вичерпний перелік містить ч.2 ст. 22 Кримінального кодексу: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсія; бандитизм; зґвалтування; крадіжка; гра­біж; розбій; хуліганство; умисне знищення чи пошкодження майна і деякі інші діяння.

381

До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові пока­рання у вигляді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні особли­вості:

1) при призначенні покарання неповноліття розглядається як обставина, що пом'якшу є відповідальність;

2) неповнолітній, що вперше вчинив злочин невеликої тяж­кості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправ­лення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного ха­рактеру;

3) неповнолітньому, що вперше вчинив злочин невеликої тяж­кості, не може бути призначене позбавлення волі. Якщо його ви­правлення можливе без застосування покарання, суд може засто­сувати примусові заходи виховного характеру, що не є покаранням;

4) до неповнолітнього, засудженого до позбавлення волі, може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробу­ванням (на строк від одного року до двох років);

5) неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосуван­ня покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього при­мусові заходи виховного характеру;

6) для неповнолітніх передбачені більш м'які умови звільнення від відбування покарання. Як правило, до них у першу чергу засто­совуються амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.

3.11.19. Примусові заходи виховного характеру

До примусових заходів виховного характеру, передбачених чин­ним Кримінальним кодексом України, належать:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­ведінки неповнолітнього;

382

3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, що досяг 15-річного віку і має майно, кошти чи заробіток, обов'язку з відшкодування заподіяної майнової шкоди;

5) направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу для дітей і підлітків до його виправлення (на строк не більш ніж 3 роки).

Залежно від конкретних обставин вчиненого злочину та особис­тості неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно декілька примусових заходів виховного характеру. Поряд з цими заходами кримінальний закон надає суду право призначити непов­нолітньому вихователя.

У випадку ухилення неповнолітнього, який вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності.