Тема 3.9 основи адміністративного права україни

3.9.1. Адміністративне право — галузь права України

Адміністративне право України є самостійною галуззю права, яка регулює різноманітні управлінські відносини. Умовно масив норм адміністративного права поділяють на загальну та особливу частини. Загальна частина визначає: основні принципі держав­ного управління, правовий статус його суб'єктів, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні тощо. А особливу частину адміністративного права утворюють норми, що врегульовують по­рядок управління окремими галузями народного господарства (промисловістю, транспортом, зв'язком тощо), соціальним розвит­ком і культурою (освітою, наукою), адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузевим державним управлінням (плануван­ням, матеріально-технічним постачанням, ціноутворенням тощо).

Джерелами адміністративного права є: Конституція України, яка визначає систему органів виконавчої влади та основні принци­пи виконавчо-розпорядчої діяльності; закони, що врегульовують основні аспекти виконавчо-розпорядчої діяльності; підзаконні акти, що розвивають і деталізують положення, які закріплені у законах.

Адміністративне право України також визначає діяння, що є адміністративними правопорушеннями, а також стягнення, які слід застосувати щодо особи, яка здійснила правопорушення. Ці норми права зосереджені в Кодексі України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий 7 грудня 1984 р. і складаєть­ся з 5 розділів.

Структура Кодексу України про адміністративні правопо­рушення:

Розділ І «Загальні положення» містить завдання законодавства про адміністративні правопорушення, визначає чинність закону в часі, у просторі та за колом осіб.

Розділ II «Адміністративні правопорушення й адміністративна відповідальність» складається із Загальної й Особливої частин.

344

У Загальній частині визначено поняття адміністративного пра­вопорушення, поняття і види адміністративних стягнень.

В Особливій частині міститься перелік адміністративних про­ступків і визначені стягнення за їх вчинення.

Розділ III «Органи, уповноважені розглядати справи про ад­міністративні правопорушення» містить перелік державних органів і їхніх посадових осіб, до компетенції яких належить розгляд справ про адміністративні правопорушення. До них належать адміністра­тивні комісії при виконавчих комітетах органів місцевого самовря­дування, виконавчі комітети сільських і селищних рад народних депутатів, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій.

Розділ IV «Провадження у справах про адміністративні право­порушення» визначає процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень.

Розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» визначає процесуальний порядок виконання рішень у адміністративних справах.

3.9.2. Адміністративні правовідносини

Специфіка адміністративно-правових відносин полягає в тому, що вони мають владний характер: ці відносини виникають між пануючим і підвладним, між суб'єктами, нерівними один до одного. Такі, наприклад, правовідносини між водієм автотранспортного засобу та інспектором дорожньо-патрульної служби ДАІ, який його зупинив.

Структура адміністративно-правових відносин:

1) суб'єкти. Один із учасників адміністративно-правових відно­син — посадова особа або орган державної виконавчої влади, що діють у межах своєї компетенції. Іншим учасником може бути фі­зична або юридична особа.

Адміністративна правоздатність фізичної особи (громадянина України, іноземного громадянина чи підданого, особи без грома­дянства) виникає з моменту народження і припиняється її смертю.

Адміністративна дієздатність фізичної особи залежить від віку. Часткова дієздатність громадян України виникає з досягненням шкільного віку. Громадяни України, що досягли 16 років, зобов'язані отримати паспорт. Повна адміністративна правоздат­ність виникає з досягненням 18 років.

Адміністративна дєліктоздатність (здатність нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративного законодавс­тва) залежить від віку й осудності. Загальний вік, з якого настає адміністративна відповідальність, визначений Кодексом про ад-

345

міністративні правопорушення і складає 16 років. Осудність — це такий психічний стан, за яким особа в момент здійснення проступ­ку здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Адміністративна правосуб'єктність юридичної особи виникає в момент її державної реєстрації;

2) об'єкт. Об'єктом адміністративних правовідносин є те соціаль­не благо, з приводу якого виникли ці відносини. Наприклад, нор­мальне функціонування органів державної влади, правопорядок і громадський порядок;

3) зміст. Змістом адміністративних правовідносин є права і обов'язки їхніх учасників.

Проаналізуємо структуру правовідносин, що виникли між ін­спектором дорожньо-патрульної служби ДАІ та водієм автомобіля, що перевищив припустиму швидкість руху. Суб'єктами даних пра­вовідносин виступають представник державної влади і підвладна особа. Об'єктом є реальне соціальне благо — безпека дорожнього руху, його учасників. Змістом є право інспектора ДПС ДАІ вимага­ти припинення правопорушення й обов'язок водія підкоритися законній вимозі.