3.8.10. Припинення і перехід права власності на землю

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: 1) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровіль­ної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;

338

2) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця. В такому випадку право власності на земельну ділянку переходить до територіальної громади;

3) відчуження земельної ділянки за рішенням власника. Напри­клад, це може бути дарування або продаж земельної ділянки;

4) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредито­ра. Право власності на земельну ділянку переходить до кредитора (банку, кредитової спілки, фізичної особи тощо);

5) викуп або відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб (наприклад, для будівництва нової автомагістралі). Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп. Викуп земельної ді­лянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ді­лянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ді­лянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб,можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необ­хідності;

6) конфіскація за рішенням суду. В такому випадку земельна ділянка переходить до державної власності;

7) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та осо­бами без громадянства протягом одного року. В такому випадку земельна ділянка теж переходить до державної власності

Підставами для переходу права власності на землю є міна, дару­вання, успадкування та інші цивільно-правові угоди. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в пись­мовій формі та нотаріально посвідчуються.

Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розта­шування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділян­ку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо вико­ристання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

є) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

339

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважа^-ються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення. Але новий власник має право власності

3.8.11. Правові засади плати за землю

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справ­ляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Розмір земельного податку не залежить від результатів госпо­дарської діяльності власників землі та землекористувачів. Орендна плата визначається відповідно до договору оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділян­ки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Ставки земельного податку:

1) з одного гектара сільськогосподарських угідь: для ріллі, сіно­жатей та пасовищ — 0,1 % від їх грошової оцінки; для багаторічних насаджень — 0,03 % від їх грошової оцінки;

2) за землі населених пунктів — 1 % від їх грошової оцінки (якщо грошову оцінку землі встановлено). Якщо грошову оцінку земель­них ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у певних визначених законом розмірах.

Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ланд­шафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професій­но-технічних училищ;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету;

4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не зай­маються підприємницькою діяльністю, та деякі інші суб'єкти.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться дер­жавними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний по­даток з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

340

У разі припинення права власності або права користування зе­мельною ділянкою податок сплачується за фактичний період пере­бування землі у власності або користуванні у поточному році.