3.8.3. Право власності на землю

Конституція України і Земельний кодекс України встановлюють, що земля в Україні може бути в приватній, комунальній і державній власності.

Об'єктом права власності на землю є земельна ділянка — части­на земної поверхні зі встановленими межами і певним місцем роз­ташування.

Суб'єктами права власності на землю є:

1) громадяни та юридичні особи — на землі приватної влас­ності. Громадяни України можуть придбати ділянки землі сільсь­когосподарського і несільськогосподарського призначення. Іно­земні громадяни і особи без громадянства можуть набути право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Земельний кодекс містить перелік земель комуналь­ної і державної власності, що не можуть передаватися в приват­ну власність (землі загального користування населених пунктів, землі природно-заповідного фонду, транспорту, оборони та ін.);

2) територіальні громади, що реалізують це право безпосеред­ньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі кому­нальної власності. У комунальній власності перебувають всі землі в межах населених пунктів, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності;

3) держава, що реалізує це право через відповідні органи держав­ної влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації), — на землі дер­жавної власності. У державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної і приватної власності.

Іноземні держави можуть придбати у власність земельні ділян­ки для розміщення будинків і споруд дипломатичних представ­ництв.

Земельна ділянка може перебувати в загальній власності з визначенням частки кожного з учасників (спільна часткова влас­ність) або без визначення часток учасників (спільна сумісна влас­ність).

3.8.4. Права та обов'язки власника земельної

ділянки

Власники земельних ділянок мають право:

1) продавати чи іншим чином відчу оку вати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

2) самостійно господарювати на землі;

3) власності на посіви і насадження, на вироблену сільськогос­подарську продукцію;

332

4) використовувати наявні на земельній ділянці загальнопоши-рені корисні копалини, лісові насадження, водні об'єкти;

5) на відшкодування збитків, передбачених законом;

6) споруджувати житлові будинки, виробничі й інші будівлі та споруди.

Власники земельних ділянок зобов'язані:

1) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

2) дотримуватись вимог законодавства про охорону навколиш­нього середовища;

3) вчасно сплачувати земельний податок;

4) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;

5) підвищувати родючість ґрунту і зберігати інші корисні влас­тивості землі;

6) дотримуватись правил добросусідства і обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів і охоронних зон;

7) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

3.8.5. Способи набуття права власності на землю

Способи набуття права власності на землю визначені земельним кодексом України і мають дещо відмінні особливості для громадян України, іноземців та юридичних осіб.

По-перше громадяни України можуть набувати право власності як на землі сільськогосподарського, так і на землі несільськогоспо­дарського призначення. Способи набуття права власності на землю громадянами України:

1) цивільні правочини (договори кулівлі-продажу, дарування, міни);

2) безоплатна передача із земель державної і комунальної влас­ності;

3) приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

4) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності тільки на земельні ділянки несільськогосподарсько­го призначення. Способи набуття права власності на землю інозем­цями:

1) цивільні правочини (договори купівлі-продажу, дарування, міни);

333

2) викуп земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти неру­хомого майна, що належать їм на праві власності;

3) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщи­ну іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Юридичні особи, засновані громадянами України або юридич­ними особами України, можуть набувати у власність земельні ді­лянки для здійснення підприємницької діяльності. Способи набут­тя права власності на землю юридичними особами:

1) цивільні правочини (договори купівлі-продажу, дарування, міни);

2) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

3) прийняття спадщини',

4) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності тіль­ки на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протя­гом одного року.