Тема 3.8 основи земельного права україни

3.8.1. Земельне право — галузь права України

Земельне право — галузь права України, що регулює відносини з володіння, користування і розпорядження землею. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі права — Земельний кодекс України (25 жовтня 2001 р.). Він містить 10 розділів, 212 статей.

Структура Земельного кодексу України:

Розділ І «Загальні положення» містить завдання земельного законодавства, визначає повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування в галузі земельних відносин.

Розділ II «Землі України» містить норми, що стосуються складу і призначення земель України.

Розділ III «Права на землю» визначає види прав на землю: право власності, право користування землею, право земельного сервітуту, а також обмеження прав на землю.

Розділ IV «Набуття і реалізація права на землю» містить порядок набуття права власності та інших прав на землю.

Розділ V «Гарантії прав на землю» визначає засоби захисту прав на землю, порядок відшкодування шкоди, нанесеної землекористу­вачам і власникам землі, а також порядок вирішення земельних спорів.

Розділ VI «Охорона земель» визначає порядок охорони і раціо­нального використання земель.

Розділ VII «Землеустрій» визначає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, зокрема: вста­новлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утво­рень, складання проектів відводу земельних ділянок і їх відмежу­вання на місцевості, проведення обстежень і досліджень земельно­го фонду.

Розділ VIII «Відповідальність за порушення земельного законо­давства» містить перелік заходів, що застосовуються до порушників земельного законодавства.

Розділ IX «Заключні положення» і розділ X «Перехідні поло­ження» визначають порядок введення в дію Земельного кодексу.

330

Крім цього закону, земельні відносини врегульовані законами України «Про оренду землі» (в редакції від 2 жовтня 2003 р.), «Про плату за землю» (в редакції від 19 вересня 1996 р., з подальшими змінами) та підзаконними актами.

3.8.2. Види земель в Україні

До земель України належать всі землі в межах її території, у тому числі острови і землі, зайняті водними об'єктами. За основним ці­льовим призначенням землі України поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення (рілля, косовиці, пасовища, полезахисні лісосмуги та інші об'єкти);

2) землі жилої і громадської забудови (земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житло­вих будинків і громадських споруд);

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ділянки землі, що мають статус території або об'єкта природно-заповідного фонду);

4) землі оздоровчого призначення (землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей);

5) землі рекреаційного призначення (землі, що використову­ються для організації відпочинку, туризму і проведення спортивних заходів);

6) землі історико-культурного призначення (історико-куль-турні заповідники, меморіальні цвинтарі, городища, кургани, ар­хітектурні ансамблі та комплекси та ін.);

7) землі лісового фонду (землі, покриті лісовою рослинністю, а також нелісові землі, що використовуються для потреб лісового господарства);

8) землі водного фонду (землі, зайняті водоймами, гідротехніч­ними спорудженнями, а також прибережні смуги вздовж водоймищ і водних шляхів);

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади і органів місцевого само­врядування. Зміна цільового призначення земель здійснюється органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Якщо земля перебуває в приватній власності, то зміна цільового призначення здійснюється з ініціативи власника.

331