3.7.6. Екологічні права і обов'язки громадян України

Основні екологічні права й обов'язки людини і громадянина закріплені Конституцією України. Вони розвинуті й конкретизовані Законом України «Про охорону навколишнього природного сере­довища». Громадянам України гарантується право на:

1) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середо­вище;

2) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і матеріалів щодо розміщення об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до державних органів з цього приводу;

3) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони нав­колишнього природного середовища;

4) здійснення загального і спеціального використання природ­них ресурсів;

5) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

6) вільний доступ до інформації щодо стану навколишнього природного середовища;

7) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

321

8) одержання екологічної освіти;

9) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподія­ної їхнім здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на нав­колишнє природне середовище;

10) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» також конкретизує обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища:

1) Охорона та. Раціональне використання природних багатств;

2) дотримання вимог екологічної безпеки, екологічних норма­тивів і лімітів використання природних ресурсів;

3) дотримання екологічних прав і законних інтересів інших осіб;

4) внесення плати за спеціальне використання природних ре­сурсів;

5) сплата штрафів за екологічні правопорушення та компен­сування шкоди, завданої забрудненням та іншим негативним впли­вом на навколишнє природне середовище.

3.7.7. Загальне і спеціальне використання природних ресурсів

Використання людиною природних ресурсів з метою задоволен­ня своїх потреб має назву природокористування. Суб'єктами права природокористування є фізичні та юридичні особи.

Розрізняють право загального і право спеціального природоко­ристування.

Загальне природокористування задовольняє життєво необхід­ні потреби людини без оплати, без закріплення природних ресурсів за певною особою, без видачі спеціальних дозволів. Кожен має пра­во, наприклад, використовувати парки, гаї, пляжі для відпочинку, водоймища для любительської та спортивної риболовлі.

Спеціальне природокористування передбачає оплату (у тому числі — на пільгових умовах), закріплення природних ресурсів за певним суб'єктом (фізичною або юридичною особою), надання спе­ціального дозволу на здійснення виробничої та іншої діяльності. Наприклад, заготівля лісу може здійснюватися тільки за наявності лісорубного квитка (ордера).

Види природокористування:

1) землекористування. Землі використовуються для ведення сільського господарства, розміщення та розвитку населених пунк­тів, підприємств промисловості, транспорту, зв'язку;

322

2) водокористування. Водні ресурси використовуються для задоволення потреб населення у питній воді, для побутових, а також для виробничих потреб;

3) лісокористування. Ліси використовуються у виробничій діяльності, а також для оздоровчих, рекреаційних (призначених для відпочинку), у водоохоронних, захисних цілях;

4) використання надр. Надра використовуються для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд;

5) використання тваринного світу. Об'єкти тваринного світу використовуються для мисливства та полювання, риболовства, в наукових, культурно-просвітницьких, виховних та естетичних цілях;

6) використання атмосферного повітря. Атмосферне повітря використовується для дихання та для виробничих цілей;

7) використання об'єктів природно-заповідного фонду. При­родно-заповідний фонд використовується в наукових, рекреацій­них, естетичних та інших цілях.

Обов'язкові екологічні вимоги до природокористування:

1) раціональне й ощадливе використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій. Природні ресурси (вода, земля, корисні копалини) мають використовувати­ся в мінімально необхідній кількості та з максимальним ефектом. Особливо ця вимога стосується непоновлюваних природних ре­сурсів — нафти, газу, металів;

2) вживання заходів для запобігання пошкодженню, забруднен­ню і виснаженню природних ресурсів. Господарська діяльність фізичних і юридичних осіб має розпочинатися зі вжиття природо­охоронних заходів — будівництва очисних споруджень, пиловлов­лювачів, фільтрів і т.ін.;

3) реалізація заходів із відтворення і відновлення природних ресурсів. Поновлювані ресурси (вода, ліс, ресурси моря і континен­тального шельфу) мають відновлюватися за допомогою діяльності людини, наприклад, через посадку лісів, вирощування мальків цінних видів риби;

4) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліп­шення якості навколишнього природного середовища. У цьому разі йдеться про розробку і застосування нових, більш досконалих за­собів очищення води, контролю за станом атмосферного повітря, водоймищ і т.ін.;

5) збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду;

6) здійснення виробничо-господарської діяльності без порушен­ня екологічних прав інших осіб.

Зазначені вище вимоги є загальнообов'язковими для всіх при-родокористувачів.

323