3.4.1. Житлове право — галузь права України

Житлове право — порівняно нова галузь права України. Жит­лове право регулює відносини в галузі володіння, користування і розпорядження житлом.

Основи нормативно-правового регулювання житлових відносин містить Конституція України. Вона закріплює невід'ємне право кожної людини на житло і обов'язок держави створити умови для будування громадянами житла, придбання житла у власність або наймання житла в оренду.

Головний нормативно-правовий акт у цій галузі законодавства — Житловий кодекс України, який був прийнятий ЗО червня 1983 р. і набрав чинності з 1 січня 1984 р. Житловий кодекс Укра­їни визначає:

1) поняття і види житлового фонду;

2) житлові права і обов'язки громадян;

3) компетенцію органів державної влади і органів місцевого са­моврядування щодо використання і забезпечення збереження жит­лового фонду;

4) порядок надання житла і укладання договору найму житло­вого приміщення;

5) порядок користування житлом;

6) обов'язки наймодавців і наймачів щодо забезпечення збере­ження житлового фонду;

7) порядок вирішення житлових спорів і деякі інші питання. Норми житлового права містяться також у законах України «Про

приватизацію державного житлового фонду» (19 червня 1992 р.) і «Про місцеве самоврядування» (21 травня 1997 р.). Органи місце­вого самоврядування є основними власниками житла в Україні й мають широкі повноваження в галузі житлової політики.

Важливе місце в системі джерел житлового права займають під-законні акти Кабінету Міністрів України і спеціальних державних органів, що відають питаннями житла. ^

І 281

3.4.2. Право громадян на житло: зміст і форми реалізації

Житло є одним із складових елементів достатнього життєвого рівня. Від якості житла залежить здоров'я людини, її працездат­ність, сімейні стосунки, виховання дітей. Тому Конституція Украї­ни закріплює за кожною людиною право на житло, яке може бути реалізоване у таких формах:

1) будівництво житла. Ця форма реалізації права на житло має два варіанти: будівництво приватного житлового будинку чи вступ до житлово-будівельного кооперативу;

2) придбання житла у власність. Придбання житла у власність можливе через укладання договору купівлі-продажу або привати­зацію житлового приміщення, що належить державі чи органам місцевого самоврядування;

3) оренда (наймання) житла;

4) надання житла безкоштовно або за доступну для незаможних плату державою чи органами місцевого самоврядування.

Держава зобов'язана створити умови, за яких кожен громадянин матиме можливість побудувати, придбати чи орендувати житло.

Важливою гарантією права на житло є положення Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути примусово позбав­лений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

3.4.3. Договір житлового найму

Розрізняють два види договору найму житлового приміщення

залежно від форми власності житлового фонду.

Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на житлове приміщення. Сторони в цьому договорі становлять житлово-експлуатаційна організація і наймач-грома-дянин, на ім'я якого видано ордер. Предметом цього договору є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення.

Наймач має право за письмовою згодою всіх членів родини, що мешкають разом з ним, вселити в займане ним житлове приміщен­ня своє подружжя, дітей, батьків, а також інших осіб. Крім того, за згодою наймодавця він має право здати житлове приміщення в

піднайм.

Розмір квартирної плати в будинках державного і громадського житлового фонду встановлюється органами державної влади. Квар­тирна плата сплачується щомісяця.

Договір найму житлового приміщення, власником якого є гро­мадянин (приватний житловий фонд), укладається в письмовій

282

формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ради. Предмет цього договору може становити не тільки ізольоване, але і неізольоване приміщення, і навіть частина кімнати.

Наймач має право за письмовою згодою власника житла і всіх членів родини, що мешкають разом з ним, вселити в займане ним житлове приміщення своє подружжя, дітей, батьків, а також інших осіб.

Розмір плати за користування найманим житловим приміщен­ням і строки внесення плати у приватному житловому фонді вста­новлюються угодою сторін.