3.2.9. Поняття і особливості господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність є одним з видів юридич­ної відповідальності. Вона покликана стимулювати належне ви­конання господарських зобов'язань і таким чином сприяти забез­печенню правопорядку у сфері економіки.

Підставою господарсько-правової відповідальності є господар­ське правопорушення, тобто протиправне діяння (дія або бездіяль­ність) суб'єкта господарських правовідносин, яке порушує права іншого учасника цих відносин або третіх осіб. Залежно від харак­теру порушених приписів розрізняють договірні та позадоговірні правопорушення. Договірні правопорушення є порушенням дого­вірних зобов'язань, а позадоговірні — вимог закону.

Особливістю господарсько-правової відповідальності є її майно­вий (економічний) характер. Винуватість правопорушника презю-мується, тобто саме боржник має доводити свою невинуватість, а не кредитор — свою правоту.

Санкції господарсько-правової відповідальності:

1) відшкодування збитків, якими є витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, упущена вигода тощо;

2) штрафні санкції, якими є штраф, пеня і неустойка;

261

3) оперативно-господарські санкції, які виконують запобіжну функцію і спрямовані на запобігання господарських правопорушень чи зменшення їхніх шкідливих наслідків. Вони застосовуються безпосередньо самими суб'єктами господарських правовідносин в оперативному порядку і можуть застосовуватися незалежно чи по­ряд із стягненням штрафних санкцій. Серед них розрізняють санк­ції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інте­ресах сторони, права якої порушені, наприклад, повна або часткова відмова від виконання зобов'язань, відмова від прийняття виконан­ня чи від зустрічного виконання, а також санкції, спрямовані на зміну правовідносин, наприклад, переведення несправного платни­ка на попередню оплату продукції тощо.

Крім того, до суб'єктів господарювання за порушення ними пра­вил здійснення господарської діяльності застосовуються різноманіт­ні адміністративно-господарські санкції від вилучення прибут­ку (доходу) до скасування державної реєстрації та ліквідації суб'єкта господарювання.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ДО ТЕМИ 3.2

— А—

Агентська діяльність (комерційне посередництво) — підприєм­ницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними госпо­дарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Акціонерне товариство — господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств-учасників шля­хом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, органі­зації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінан­сових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно госпо­дарських потреб учасників асоціації.

— В —

Виробничий кооператив — добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої госпо­дарської діяльності, що базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні під-

262

приємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповід­но до їхньої участі у його діяльності.

— Г —

Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вар­тісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарське зобов'язання — зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) від­носин у сфері господарювання, коли один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське право — галузь права України, яка регулює гос­подарські відносини, що виникають у процесі організації та здійс­нення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарське товариство — підприємство або інший суб'єкт господарювання, створений юридичними особами та/або громадя­нами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Господарський договір — висловлене у належній формі право­мірне волевиявлення двох або більше суб'єктів господарювання про встановлення взаємних прав і обов'язків.

— І —

Інноваційна діяльність у сфері господарювання — діяльність учасників господарських відносин з метою виконання довгостроко­вих науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у ви­робництво та інші сфери суспільного життя.

/ -К-

Квотування — встановлення граничного обсягу (квоти) вироб­ництва чи обігу певних товарів і послуг.

Командитне товариство — господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями до­даткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети

263

(реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних про­ектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їхньої фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Кооператив — добровільне об'єднання громадян з метою спіль­ного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань (виробничий, споживчий, житловий тощо).

Корпоративне підприємство — підприємство, яке утворюється двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (дого­вором).

Корпоративні права — права особи, яка має частку у статутному фонді (майні) господарської організації. Вони включають правомоч­ності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації, а також її активів у разі її ліквідації.

Корпорація — об'єднання, створене на основі поєднання вироб­ничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єд­налися, з делегуванням ними окремих повноважень централізова­ного регулювання діяльності кожного з учасників органам управ­ління корпорації.

— Л —

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначено­го в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

— О —

Об'єднання підприємств — господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їхньої виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

— П —

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

264

Повне товариство — господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Право господарського відання — речове право суб'єкта підпри­ємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.

Право оперативного управління — речове право суб'єкта госпо­дарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності.

— С —

Суб'єкт господарювання — учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

— Т —

Товариство з додатковою відповідальністю — господарське то­вариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатнос­ті учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відпові­дальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю — господарське то­вариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємни­цької діяльності впродовж встановленого строку.

— У —

Унітарне підприємство — підприємство, яке створюється одним засновником. Він виділяє необхідне для того майно, формує статут­ний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприєм­ством, наймає працівників, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

265