3.1.36. Третейські суди

Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утво­рюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фі­зичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейські суди ви­рішують будь-які цивільні спори за винятком спорів із трудових і сімейних правовідносин.

Третейські суди не включаються до судової системи України. Вони є альтернативою державної юстиції, судами третіх осіб, об­раних сторонами спору, яким вони добровільно довіряють вине­сення рішення у своїй справі і наперед зобов'язуються підкорятися цьому рішенню. За чинним законодавством в Україні можуть ство-

244

рюватися третейські суди для розгляду конкретного спору (аа пос), а також постійно діючі третейські суди.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України:

— всеукраїнських громадських організаціях;

— всеукраїнських організаціях роботодавців;

— фондових і товарних біржах, \

— організаціях професійних учасників ринку цінних паперів із самоврядуванням;

— торгово-промислових палатах;

— всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;

— об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяль­ності — юридичних осіб, зокрема банків.

Третейський суд для розгляду справи (асі пос) — це одна або де­кілька фізичних осіб — третейських суддів, обраних сторонами у зв'язку з необхідністю вирішення тільки одного правового спору.

Сутність третейського розгляду полягає в тому, що конкретні сторони правовідносин довіряють вирішення спору, який може виникнути або вже виник між ними, а також винесення по ньому рішення третій особі. У порядку третейського судочинства розгля­даються і вирішуються спори про право майнового характеру (цивільні спори), тому третейське судочинство є позовним. У пос­тійно діючому третейському суді процедура розгляду спору визна­чається його регламентом.

3.1.37. Цивільно-правовий захист права власності

Особливість цивільно-правового захисту права власності — його судовий порядок. Право власності захищається такими цивільно-правовими засобами:

1) витребування майна з чужого незаконного володіння. Влас­ник має право витребувати своє майно в особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Судовий позов, який містить таку вимогу, має назву віндикаційний;

2) усунення перешкод у здійсненні повноважень власника. На­приклад, власник не може повною мірою використовувати належну йому земельну ділянку, тому що проїзд до неї загороджений сусід­ньою будівлею. У цьому разі власник ділянки має право подати негаторний позов;

3) визнання права власності. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюєть­ся або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним доку­мента, який засвідчує його право власності;

245

4) визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Власник має право пред'явити позов проти органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орга­ну місцевого самоврядування, якщо ними виданий правовий акт, що порушує його право власності. Власник має право вимагати відновлення стану, який існував до видання цього акта;

5) відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділян­ки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням їхньої цінності. Власник має право на компенсацію в разі погіршен­ня екологічної обстановки (наприклад, поряд з його будинком прокладена лінія швидкісного трамваю).