3.1.34. Поняття і види позовів

/

Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів цивільного права гарантуються їхнім правом на звернення до суду з позовом (позовною вимогою). Позов втілює в собі право заінтересованої особи на порушення цивільної справи в суді і судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, державних і громадських інтересів.

Види позовів:

за способом процесуального захисту розрізняють:

— позови про присудження (виконавчі). їхня мета — поновлен­ня порушеного права і усунення наслідків правопорушення (про стягнення позики, аліментів, відшкодування завданих збитків тощо);

— позови про визнання (установчі). Ці позови спрямовуються на усунення спору між сторонами шляхом внесення ясності в існу­ючі між ними правовідносини. Суд своїм рішенням підтверджує наявність чи відсутність права і обов'язку (визнання права влас­ності, авторства тощо);

— позови про конститутивне рішення (перетворювальні). Це позови, спрямовані на зміну або припинення правових відносин (про виділ частки зі спільного майна, припинення договору найму жилого приміщення, розірвання шлюбу).

3.1.35. Представництво у цивільному процесі

Цивільне процесуальне представництво — це такі юридичні відносини, за якими одна особа — представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.

Представник у цивільному судочинстві має дві функції:

1) правозаступництво, тобто має захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати);

2) процесуальне представництво, тобто представляти таких осіб, бути їхніми повіреними.

Представником у суді може бути адвокат або інша повнолітня дієздатна особа, яка має належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

243

Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спе­ціаліст, свідок. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представ­никами в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Види процесуального представництва

1) добровільне представництво (на підставі договору);

2) законне представництво (на підставі закону, статутів, по­ложень). Так, наприклад, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захи­щати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призна­чення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріусом або іншими особами, яким таке право надається законом.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуаль­ні дії, що їх має право вчиняти ця особа.