3.1.18. Поняття і види цивільних договорів

Дво- або багатосторонні правочини інакше називають договора­ми. Розгалужена система договорів є надійною основою ділових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють такі види договорів:

1) за моментом початку дії розрізняють нонсенсу альні та реаль­ні договори. Дія консенсуального договору починається з моменту укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права й обо­в'язки продавця і покупця виникають у момент укладення догово­ру купівлі-продажу. Дія реального договору починається з моменту передачі речі, що становить предмет договору. Наприклад, права позикодавця і обов'язки позичальника виникають не в момент уго­ди, а лише тоді, коли позикодавець передасть позичальнику гроші;

2) за наявністю вигоди у контрагентів розрізняють оплатні та безоплатні договори. Якщо виконання договору приносить майно­ву вигоду обом контрагентам, договір є оплатним. Такі, наприклад, як договори купівлі-продажу, оренди, підряду. Якщо договір при­носить майнову вигоду тільки одному з контрагентів, він є безо­платним: наприклад, договір дарування. Певні договори за розсудом сторін можуть бути як оплатними, так і безоплатними;

226

3) залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами розріз­няють односторонні та двосторонні договори. У першому з них один контрагент має тільки права, а інший — тільки обов'язки. Такий, наприклад, договір позики: позикодавець має право вима­гати повернення наданої в борг суми, а позичальник зобов'язаний її повернути. У двосторонньому договорі права й обов'язки мають обидва контрагенти. Характерним прикладом такого договору є договір купівлі-продажу;

4) за змістом регульованої діяльності розрізняють майнові й організаційні договори. Майновий договір спрямований на безпо­середнє одержання майна чи блага. Такими є більшість цивільно-правових договорів. Організаційний договір призначений для створення передумов одержання майнової вигоди, наприклад, до­говір про спільну діяльність (будівництво й експлуатація якої-не-будь споруди);

5) головні та додаткові договори. Додатковий договір не може існувати без головного договору. З виконанням головного договору припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір пози­ки є головним, а договір застави в забезпечення виконання догово­ру позики — додатковим;

6) попередні таосновні договори. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються у певний строк укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

Особливо слід відзначити публічний договір. Публічним є до­говір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

3.1.19. Окремі види договорів

3.1.19.1. Договір купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу — двосторонній консенсуальний оплат-ний договір, за яким продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього пев­ну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (при­дбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Обов'язки продавця:

1) передати товар у власність покупця;

2) попередити покупця про всі права інших осіб щодо проданого майна: такою особою може бути, наприклад, наймач речі;

3) зберігати товар до передачі її покупцю;

227

4) якість продаваного товару має бути належною, відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок у договорі — вимогам, що звичайно ставляться.

Обов'язки покупця:

1) сплатити за куплений товар установлену ціну;

2) прийняти куплений товар;

3) відшкодувати продавцю витрати щодо збереження товару. Покупець, якому був проданий товар неналежної якості, має

право вимагати (на вибір): заміни речі, зменшення покупної ціни, усунення недоліків речі, розірвання договору і відшкодування збитків.

Різновидом договору купівлі-продажу є договір роздрібної купів-лі-продажу, який є публічним. Інакше кажучи, продавець зобов'я­заний продати товар кожній особі, яка до нього звернеться.

3.1.19.2. Договір дарування

Договір дарування — односторонній реальний договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі та нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (наприклад, майнові права суб'єкта інтелек­туальної власності).

Сторонами в договорі дарування можуть бути фізичні й юридич­ні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Обов'язок дарувальника полягає у передачі обдаровуваному дарунка. Якщо дарувальникові відомо про недоліки або особливі властивості речі, що є дарунком, які можуть бути небезпечними для обдаровуваного, він зобов'язаний повідомити про них обдаровува­ного.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Різновидом договору дарування є пожертва — дарування майна для досягнення певної мети. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встанов­леної договором про пожертву.

3.1.19.3. Договір найму (оренди)

Договір найму (оренди) — двосторонній консенсуальний оплат-ний договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується пе­редати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору майнового найму може бути будь-яка ін­дивідуальна неспоживна річ (приміщення, ділянка землі, побутова техніка, автомобіль і т.ін.) або майнові права.

228

Обов'язки наймодавця:

1) надати наймачу річ у придатному для користування стані в обумовлений договором строк;

2) за свій рахунок робити капітальний ремонт зданої внайми речі. Обов'язки наймача:

1) вчасно вносити орендну плату;

2) користуватися майном відповідно до договору і призначення майна;

3) підтримувати майно в належному стані, здійснювати його поточний ремонт;

4) при припиненні договору повернути майно в такому ж стані, в якому воно було отримано.

Різновидами договору найму (оренди) є договір прокату, договір (найму) оренди земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу, житла.

3.1.19.4. Договір позики '

Договір позики — односторонній реальний договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (пози­чальникові) грошові кошти або інші родові речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Предметом договору позики найчастіше є гроші, але можуть бути й інші речі, що мають родові ознаки (зерно, борошно, сіль і т.ін.).

У договорі позики тільки одна зобов'язана особа — позичальник. Він зобов'язаний у встановлений строк повернути позикодавцю предмет договору. Позикодавець є управомоченою особою, йому належить право вимагати повернення отриманих позичальником речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процен­тів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або зако­ном. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються дого­вором. Договір вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б од­нією із сторін або якщо позичальникові передані родові речі (не гроші).

3.1.19.5. Договір про надання послуг

Договір надання послуг — двосторонній консенсуальний договір, згідно з яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а за­мовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

229

Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу. При цьому він залишається відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі.

За договором про сплатне надання послуг, замовник повинен оплатити надану йому послугу в строк та в порядку, що визначені договором. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві ро­зумну винагороду. За неможливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті у повному обсязі. При без­оплатному наданні послуг замовник повинен відшкодувати вико­навцеві усі фактично понесені ним витрати.

3.1.19.6. Договір доручення

Договір доручення — двосторонній консенсуальний договір, згідно з яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок" іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. Договір, як правило, оплатний, але за домовленістю сторін може бути і безоплатним.

Повіреним і довірителем можуть бути як фізичні, так і юридич­ні особи. Фізичні особи, які виступають повіреними чи довірителя­ми, мають бути дієздатними.

Предметом договору доручення є юридичні дії повіреного. До таких юридичних дій належать не тільки правочини, ай інші дії повіреного (складання актів, вчинення процесуальних дій тощо), внаслідок яких довіритель здійснює свої права та обов'язки або набуває, змінює і припиняє їх.

Обов'язки повіреного:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не закінчився, і надати звіт із залученням ви­правдних документів, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з вико­нанням договору.

Обов'язки довірителя:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;

3) негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором;

4) виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.

230

3.1.19.7. Договір комісії

Договір комісії — двосторонній консесуальний договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням дру­гої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Предметом договору комісії є вчинення однієї чи декількох угод. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобо­в'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його Ціну.

Комісіонер зобов'язується вчиняти угоди від свого імені, але за рахунок комітента, що є спільною рисою договору комісії з догово­ром доручення. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Комісіонер вчиняє угоди за винагороду. Комітент повинен випла­тити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у до­говорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо ж договір комісії не був вико­наний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.