Тема 2.1. Грошово-кредитна політика

Ключові терміни та поняття для вивчення

1. Грошово-кредитна (монетарна) політика. Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою. Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його участю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічній системі Саме у цьому розумінні ми використовуватимемо в подальшому поняття монетарної політики.

2. Економічний зміст монетарної політики. Економічний зміст грошово-кредитної політики полягає у тому, що:

♦ монетарна політика - одна зі складових економічної політики держави;

♦монетарна політика забезпечується притаманними їй монетарними механізмами.

Державне регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів є впливом на кількість і ціну (процентну ставку) позичкового капіталу, для того щоб, відповідно до цілей державної економічної політики, впливати на попит і механізми використання кредитів в економіці.Практично всі інструменти монетарної політики чинять опосередкований і загальний вплив на економіку. Розрив у часі між використанням того чи іншого інструмента грошово-кредитної політики і його ефектом є досить тривалим, до того ж кількісний результат застосування цих інструментів важко піддається попередній оцінці. Регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних методів передбачає створення умов, за яких економічний суб'єкт сам вибирає рішення, що відповідають інтересам держави. Це здійснюється через ринок цінних паперів, зміну грошової маси, банківських резервів і процентних ставок.

3. Суб’єкти та об’єкти грошово-кредитної політики.

Об’єктами грошово-кредитної політики виступають такі елементи грошового ринку:

— пропозиція (маса) грошей;

— відсоткова ставка;

— валютний курс;

— швидкість обігу грошей.

Залежно від економічної ситуації в країні монетарна політика може бути спрямована на один або кілька об’єктів одночасно. Головним суб’єктом грошово-кредитної політики України є НБУ. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо Уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроеко-номічні показники, які служать орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості тощо). Водночас Верховна Рада регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та отримує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

4. Кредитна експансія - комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічно-му регулюванні економіки.

5. Кредитна рестрикція - комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовуєть-ся для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

6. Завдання грошово-кредитної політики - завдання монетарної політики полягає у створенні умов, за яких економічні агенти, реалізуючи свободу вибору, здійснювали б дії, що збігаються з цілями економічної політики держави.

7.Стратегічні, проміжні й тактичні цілі грошово-кредитного регулювання.

Стратегічними цілями монетарної політики центрального банку повинні бути кінцеві ціпі економічної політики держави:

- економічне зростання;

- стабільність процентної ставки;

- стабілізація цін (приборкання інфляції);

- стабільність фінансових ринків;

- стабільність обмінного курсу грошової одиниці;

- повна зайнятість;

- зростання добробуту населення.

Вибір проміжних цілей грошово-кредитної політики здійснюється за такими критеріями:

- тісний зв'язок із стратегічними цілями;

- можливість чіткого кількісного вираження;

- легкість здійснення контролю та оперативного впливу з боку центрального банку.

Тактичні цілі можна об'єднати у три групи:

- цілі, зумовлені збереженням грошової маси на постійному рівні;

- цілі, продиктовані фіксацією відсоткової ставки на постійному рівні;

- цілі, спрямовані на утримання на постійному рівні банківських резервів.