4. Проект заходів підвищення врожайності культури

4.1. Розрахунок дійсно можливого врожаю

Лімітуючим фактором на території господарства а/ф «Роднічок» є волога. Тому розрахунок дійсно можливого врожаю проводиться за формулою 4.1.

ДМУ = 100∙W / Кв, (4.1)

ДМУ = 100∙154,4 / 540 = 28,6 (ц/га)

де, ДМУ – дійсно можливий урожай абсолютно сухої біомаси, ц/га;

W – кількість фактичної для рослин вологи;

Кв – коефіцієнт водовикористання, мм. га/ц.

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою (4.2):

W = W_пр + (Р_оп ∙ К_з) – W_з, (4.2)

W=80 + (149 ∙ 0,6) – 15 = 154,4

Р_оп - беруть або на метеостанціях або користуються багаторічними даними.

За узагальненими даними, використання річних опадів на різних за механічним складом ґрунтах не однакова. Тому треба користуватися коефіцієнтом зволоження (Кз) який дорівнює в Миколаївській області – 0,5 – 0,7.

Wпр - доступна волога в 0-100 см шарі ґрунту на період сівби для пізніх ярих культур 60 - 100 мм.

Wз – волога, що залишається при збиранні врожаю в умовах Степу в метровому шарі грунту, залишається на рівні 0-30 мм.

При переведені абсоглютно сухої маси в стандартну вологість користуємося формулою 4.3:

ДМУ_господ.= (100∙ДМУ) / ((100-W)∙а), (4.3)

ДМУ_{господ.}=(100∙28,6) / ((100-16)∙2,3)=14,8 (ц/га)

W – стандартна вологість продукції;

а – сума основної і побічної продукції.

За бонітетом ґрунтів розраховують врожайність за формулою 4.4:

ДМУ_б.г. = Ц_б ∙ Б_гр, (4.4)

ДМУ_б.г. = 0,25 ∙ 55 = 13,8 (ц/га).

Таким чином, рівень врожайності в господарстві коливається від рівня ДМУ за родючістю ґрунту (13,8 ц/га) до ДМУ за вологістю (28,6 ц/га).

4.2. Місце в сівозміні

Кращими попередниками для сої є озима пшениця та озиме жито.

На чистих від бур’янів полях сою можна також розміщувати після кукурудзи і ярих зернових. Не слід розміщувати її після соняшнику, суданської трави, багаторічних та однорічних культур.

Через загрозу розповсюдження хвороби, сою повертають на те саме поле через 3-4 роки.

Запропонована сівозміна для господарства

1. Чорний пар

2. Озима пшениця

3. Соя

4. Томати

5. Ярий ячмінь

6. Соняшник

Ґрунти в господарстві сприяють вирощуванню сої. На перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур'янами. Тому кращим попередником для сої є малозабур'янені поля після озимої пшениці. Ця культури швидше за інші звільняє поле, що дозволяє провести багаторазові обробітки у системі основної підготовки ґрунту. Після сої ми вирощуємо томати. Соя є гарним попередником, яка залишає після збирання біологічно фіксований азот, що сприяє зменшенню норм добрив для томатів, а також соя очищає поле від бур’янів.

4.3. Система удобрення

Важливим резервом підвищення врожайності сої є внесення добрив.

Органічні добрива ми не вносимо, тому що вони були вже були внесені під озиму пшеницю. Післядія органічних добрив триває 3-4 роки, при цьому поля менш забур'янені, ніж у рік внесення органіки.

Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5-7,5 кг азоту, 1,3-1,7 кг фосфору, 1,8-2,2 кг калію.

Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої відбувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18 % азоту, 15 % фосфору і 25 % калію. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу зерна – 80 % азоту, 80 % фосфору, 50 % калію.

Логічна схема розрахунку норми добрив на запрограмовану урожайність наведена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1