3. Система і структура органів юстиції

Система органів юстиції в Україні включає:

- Міністерство юстиції;

- Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;

- обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

- районні, районні у містах управління юстиції;

- міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Правовий статус Міністерства юстиції України визначається Положенням про Міністерство юстиції України, яке затверджене Указом Президента України ЗО грудня І997 рйііз змінами і доповненнями.

Міністерство юстиції України (Мін’юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін’юст України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові акти Міністерства є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Мін’юст України очолює Міністр, якого за поданням Прем’єр-міністра України призначає на посаду Президент України. Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.

Правовий статус Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь, які є територіальними органами Мін’юсту, визначається положенням про них, яке затверджено наказом Міністра юстиції України від ЗО серпня 2000 р.

Управління юстиції при виконанні покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території.

Управління юстиції у межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові акти управління юстиції є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та громадянами. Нормативно-правові акти управління юстиції підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Начальник управління юстиції призначається на посаду і звільняється з посади Міністром юстиції України за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій.

Правовий статус районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції визначається Положенням про них, яке затверджене Наказом Міністра юстиції від ЗО серпня 2000 р.

Управління юстиції підпорядковуються Мін’юсту України та безпосередньо Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції.

Начальник управління юстиції призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України за поданням начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій

5БІЛЕТ

Дія адмін..-прав. Норм у часі, просторі та за колом осіб

Норми адміністративного права мають певні просторові і часовий кордони, а також можуть мати силу відносин різного кола осіб.

Дія у просторі пов'язана з територією. Дія більшості адміністративно-правових норм обмежена територією держави. Причому серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а також норми локальні (це норми, прийняті облрайадміністрацією, органами місцевого самоврядування). Однак є група адміністративно-правових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу та пасажирів на суднах торговельного мореплавства та рибальських суднах у відкритому морі, по-друге, це норми які регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств тощо) за кордоном, поведінку екіпажу на військових суднах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.

Дія адміністративно-правової норми у часі

Вступ адміністративно-правової норми у законну силу залежить від деяких факторів.

По-перше, це залежить від території дії норми. Набирання чинності міжнародною адміністративно-правовою нормою різко відрізняється від процесу введення у дію національної норми адміністративного права. Тому, насамперед, розглянемо порядок вступу в дію норм національного адміністративного права.

По-друге, це пов'язано з юридичною силою норм. Як вже згадувалося, найвищу силу мають закони.

Важливо знати межі дії норми права у часі. Слід розглядати два варіанта межі дії - перспективне і зворотною силою.

Перше — дія стосовно відносин, які виникнуть після набрання нормою чинності; другий — це регулювання відносин, які виникли до набрання нею чинності.

Другий варіант зустрічається дуже рідко, але він має важливе значення щодо відповідальності правопорушника, бо це норма, яка пом'якшує відповідальність за раніше скоєне порушення.

Дія норми закінчується або тоді, коли її відмінено (або замінено на нову), або у зв'язку із закінченням того строку, на якій її було прийнято.

Дія адміністративно-правової норми відносно кола осіб

Встановлення обсягу дії адміністративно-правової норми відносно кола осіб має перш за все для значення їх адміністративно-правового статусу. Більшість з адміністративно-правових норм встановлюють загальні вимоги для визначення особи (фізичної особи чи колективного суб'єкту), не звертаючи уваги на громадянство особи, посаду, яку вона займає, а також не звертаючи уваги на форму власності, колективного суб'єкту, його підпорядкованості тощо. Ці норми відносяться до норм загальної дії. Так, наприклад, усі особи, що перебувають на території У країни мають право на оскарження дій органів виконавчої влади у разі порушення ними прав особи.

Але існують інші групи норм, які встановлюють додаткові права та обов'язки суб'єкта, встановлюють особливі умови їх відповідальності тощо, тому при колізії норм загальних і особливих діють особливі норми. В залежності від кола осіб, відносно яких діють адміністративно-правові норми, норми поділяються на ті, що визначають адміністративно- правовий статус колективних суб'єктів права та окремих осіб.

У свою чергу, перша група норм поділяється на норми, що регламентують статус органів виконавчої влади, громадських об'єднань тощо; норми другої групи теж мають адміністративно- правовий статус:

а) громадян України;

б) іноземців;

в) біженців тощо.

Особливе місце займають норми, дія яких поширюється на посадових осіб. З одного боку — посадова особа — це індивід, який підпадає під дію норм, що встановлює адміністративно- правовий статус особи; з другого — посадова особа має повноваження як представник того чи іншого органу (організації). Тому він повинен нести відповідальність не тільки за порушення тих обов'язків, що зобов'язана виконати будь-яка особа, але й за порушення обов'язків, які покладаються на нього як посадову особу того чи іншого органу.

Є ще одна група осіб, особливості статусу яких обумовлюють і особливості дії стосовно них тих чи інших норм. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, скоєння корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією та за деякі інші порушення. Тобто незважаючи на загально визначений принцип рівності усіх перед законом, відносно військовослужбовців деякі норми адміністративно-деліктного права не діють. Також можна відмітити, що адміністративний арешт не застосовується до вагітних жінок, що мають дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, інвалідів І і II груп (ст. 32).